10 найкращих фільмів Кілліана Мерфі

Кілліан Мерфі — людина з бездонними очима та актор із тисячею осіб. Він грав лиходіїв та героїв, підкорював космос і намагався вижити у постапокаліпсисі, був суперником Бетмена та виводив на чисту воду екстрасенса-шарлатана. Але хоч би яку роль він грав, від нього неможливо відірватися. Нижче ми відібрали 10 найкращих фільмів із Кілліаном Мерфі, в яких розкривається його талант.

Оппенгеймер (2023)

Вершина акторської майстерності Мерфі та його персональний тріумф. Ще до виходу фільму актор зізнавався, що Крістофер Нолан — режисер, з яким він готовий співпрацювати до кінця своїх днів, але йому все не вдавалося зіграти головну роль. Коли ж британський постановник задумав свій масштабний епос про «батька атомної бомби» Роберта Оппенгеймера, він одразу побачив у головній ролі лише Мерфі.

Його Оппенгеймер — грандіозний вчений або, як він називав себе сам, «руйнівник світів», який спочатку рветься зробити грандіозне відкриття, а потім з жахом приголомшений його жахливими наслідками. Роль Оппенгеймера – чи не найскладніша в кар’єрі Мерфі, але актор зізнається, що любить кидати собі виклики. Є надія, що його професійний азарт і сміливість нарешті окупляться.

Гострі картузи (2013–2022)

Через десять років з моменту виходу серіалу можна впевнено сказати, що роль Томаса Шелбі — культова у фільмографії самого Мерфі, а й у літописі телебачення XXI століття. Ірландська родина бандитів із Бірмінгема наводила жах на своїх ворогів та зачаровувала друзів. Важко повірити, але Мерфі мало не прогав цей проект. Шоураннер «Гострих козирків» Стівен Найт спочатку розглядав роль патріарха сім’ї Шелбі…

Джейсона Стейтема. Свій вибір він пояснював особистим баченням головного героя — загрозливо небезпечного альфа-самця, якого однаково бояться і поважають. Більше субтильний порівняно зі Стейтемом Мерфі, на думку Найта, мало підходив на цю роль.

Але Кілліан, прямо як його майбутній герой, зумів досягти свого. «Не забувай, що я актор і можу зіграти будь-кого», — заявив Мерфі на зустрічі з Найтом, і переконав останнього. «гострі козирки» стали важливою частиною масової культури: від витонченого стилю головних героїв та їхніх зачісок, у копіюванні яких набив руку жоден десяток барберів, до якості драматичного матеріалу. Виявилося, що саме в ролі травмованого Першої світової ветерана війни з вовчою хваткою Мерфі розкриється найкраще.

28 днів по тому (2002)

По-справжньому велика роль Мерфі, яку він отримав після своєї дебютної роботи в кіно у стрічці «Дискосвині», де його потенціал зумів розглянути Денні Бойл. Британський постановник зняв напружену та переконливу історію про світ сьогодення, в якому не залишилося нічого живого. Бойл по-своєму передбачив і всесвітню пандемію, і майбутню моду на постапокаліптичне кіно — близький та зрозумілий сюжет для людини нового тисячоліття.

Герой Мерфі – звичайний житель мегаполісу, кур’єр Джим, який через 28 днів коми прокидається у лікарні. Вийшовши на вулиці безлюдного Лондона, герой розуміє, що сталося необоротне. Зустрівши парочку таких же героїв, що дивом вижили, розгублений Джим вирушає з ними в небезпечну подорож у новому для себе світі зомбі. І хоча у фільму офіційно щасливий фінал із порятунком трійці, Денні Бойл вирішив перестрахуватися і зробив ще три альтернативні кінцівки. Що важливо – у всіх них персонаж Мерфі гинув. Сам актор зізнається, що роль у «28 днів» стала для нього поворотною і багато в чому визначила курс подальшої кар’єри.

Вітер, який колише верес (2006)

Після успіху у масового глядача настав час визнання серед професійних критиків. І хоча Мерфі завжди був улюбленцем знавців кіно, саме «Вітер, який колише верес» Кена Лоуча закріпив за ним статус актора, якому підвладні будь-які герої та сюжети. Мерфі довелося пройти близько п’яти етапів кастингу, щоб отримати заповітну роль. Фільм натхненний подіями війни за незалежність Ірландії, а його назва відсилає до балади поета Роберта Джойса “Вітер, що колише ячмінь” про ірландське повстання 1798 року. У центрі сюжету — двоє братів О’Донован – Дамієн (Кілліан Мерфі) та Тедді (Падрік Делейні) – чиї особисті долі відображають історію цілої держави.

Герой Мерфі – успішний лікар, який покинув медичну практику, щоб захистити рідну країну. Разом із братом він приєднується до національно-визвольного руху. Але ціль героїв досягається лише наполовину: Ірландія стає домініоном, залишаючись частиною Британської імперії. Картина отримала «Золоту пальмову гілку» кінофестивалю Канна і стала однією з головних прем’єр 2006 року.

Сніданок на Плутоні (2005)

За рік до тріумфу в Каннах Мерфі встиг навести суєти у позаконкурсній програмі Берлінале, де відбулася прем’єра «Сніданку на Плутоні». Картина Ніла Джордана – екранізація однойменної книги Патріка Маккейба. Сам Мерфі називає стрічку в числісвоїх коханих і зізнається, що грати Патріка (Патрицію) Кіттен Брейден було чистим акторським насолодою.

Фільм у форматі 36 книжкових розділів розповідає про життя Патріка — підкидня без роду та родини, який відчайдушно намагається відшукати свою маму. Вирощений священиком Патрік максимально далекий від церковної аскези та релігійних норм. Навпаки, він усіма силами чинить опір зовнішнім рамкам і заборонам. У своїй подорожі герой знайомиться з такими ж дивовижними персонажами, осягає світ за межами рідної церкви та мешкає важку внутрішню трансформацію.

Мерфі розповідає, що особисто напросився у картину, будучи шанувальником роману. Актор у повному гримі свого екранного альтер его Патриції записав самопроби, які забезпечили йому роль.

Початок (2010)

Герой Мерфі, Роберт Фішер, – спадкоємець великої бізнес-імперії. Дорослий чоловік виявляється травмованою дитиною, яка болісно переживає складні стосунки з батьком. Герой ДіКапріо зі своєю командою проникає у свідомість Фішера-молодшого, щоб отримати цінну інформацію про компанію бізнесмена. Цікаво, що саме персонаж Мерфі поряд з героями ДіКапріо та Котіяр відповідає за чуттєву складову фільму-головоломки. Сцена, в якій його персонаж все ж таки досягає бажаного катарсису, виконана Мерфі просто ювелірно.

Тихе місце 2 (2020)

Ще одна апокаліптична історія у кінокар’єрі Мерфі. Продовження успішного фільму 2018 року поділено на дві частини: воно розкриває передісторію пришестя прибульців і розповідає про те, як розвивається життя сім’ї Ебботт після загибелі їхнього голови, Джона Красінскі, у першій частині. Персонаж Мерфі – скорботний вдівець і сусід Ебботтов у підземному притулку.

Разом вони стикаються з виживанням у безпросвітному світі. Новиною для них стає існування віддаленого острова, де мешкає група людей, що вижили. Незважаючи на те, що головною героїнею фільму залишається Емілі Блант, Мерфі створює зворушливий портрет людини, яка втратила віру у все, але виявила, що все ж таки є мета в житті. Після «Тихого місця 2» Мерфі та Блант знову співпрацюють в «Опенгеймері», де вони виконують ролі подружжя Роберта та Кетрін Оппенгеймер.

Нічний рейс (2005)

2005 ознаменувався для Мерфі рядом успішних робіт. Разом із «Сніданком на Плутоні» та «Бетменом: Початок» з’явився на екранах і трилер «Нічний рейс». Мерфі виконав роль терориста, який захопив у заручники пасажирку рейсу з Далласа до Майамі і змушує її стати неофіційним співучасником теракту.

Персонаж Мерфі, під керівництвом досвідченого майстра жахів Уеса Крейвена, бере багато з арсеналу типових лиходіїв. Він виглядає надмірно в деяких моментах та відверто переграє в інших. Проте спостерігати, як Мерфі перетворюється з привабливого незнайомця на втілення зла — справжнє задоволення.

Заборонене кохання (2008)

Історична драма про любов квадрат. У центрі сюжету — Віра (Кіра Найтлі), Кейтлін (Сієнна Міллер), Ділан (Меттью Різ, майбутня зірка «Американців») та Вільям (Кілліан Мерфі). Останній повертається з війни зламаним зсередини героєм. Персонажі закохуються, ревнують один одного, одружуються і ледве не стають співучасниками трагедії. Подібно до того, як він готується до майбутніх «Гострих козирків», Мерфі на екрані створює образ ветерана війни, який говорить очима, що відбивають усю радість і жах буття.

Зламані (2012)

Ще один фільм, у якому Мерфі демонструє свій неймовірний акторський талант, навіть у ролі другого плану. «Зламані» можна розглядати як свого роду данину «Вбити пересмішника» Харпера Лі. Головною героїнею історії є підліток Сканк, у якого діагностовано діабет. Її батько, вдівець Арчі (Тім Рот), піклується про неї. Герої ведуть тихе життя з ледь помітними відвідувачами: домробітницею Кейшею (боснійська актриса Зана Мар’янович) та її хлопцем Майком, роль якого виконав Мерфі. Це історія про дорослішання та зіткнення Сканк із жахами дорослого світу. Часу у Мерфі на екрані може бути не так багато, але кожна його поява стає справжньою акторською подією.