Спокуса помстою. У прокат вийшов український фільм «Як там Катя?» — призер кінофестивалю в Локарно

Режисерка драми «Як там Катя?» Крістіна Тинькевич народилася й виросла в Києві. У 19 років переїхала до Лондона, де вивчала кіно в Університеті мистецтв, згодом закінчила бакалаврський курс у Вестмінстерському університеті та магістратуру в MetFilm School. Знімала кліпи й рекламу. У Вестмінстерському університеті захопилася документалістикою під впливом свого викладача — Йорама тен Брінка, продюсера номінованої на «Оскар» картини «Акт убивства» про геноцид в Індонезії в середині 1960-х.

Неігрова короткометражка Тинькевич «Країна» (2017) потрапила в лонг-лист «Оскара», а документальний повний метр «Generation 91» демонстрували на фестивалях у Європі й Америці. «Як там Катя?» — повнометражний ігровий дебют режисерки. На кінофестивалі в Локарно в Конкурсі кінематографістів сьогодення (Concorso Cineasti del presente) фільм отримав дві нагороди: спеціальний приз журі Ciné+ і приз Анастасії Карпенко за найкращу акторську гру. Також «Як там Катя?» придбав для показу стримінговий сервіс HBO Europe — один із найбільших у Європі. Зараз фільм виходить в український прокат.

Історія починається високо над землею, на протягах у бетонній новобудові, котра незабаром стане новою квартирою, де житимуть Анна (Анастасія Карпенко) та її 11-річна дочка Катя (Катерина Козлова). Вони обмірковують, як виглядатиме їхнє помешкання, планують входини, аж до обов’язкової білої сукні, котру Анна вдягне на вечірку.

А втім, їхнє життя зовсім не святкове. Анна — самотня мати. Працює санітаркою у «швидкій», часто виходить у нічні зміни, є головною годувальницею не тільки для Каті, а й для недоладної сестри Інги (Тетяна Круліковська) та матері (Олена Хохлаткіна), котра страждає на деменцію. До того ж нова квартира придбана в кредит. Одним словом — типова незаможна родина. Але злидні — лише обставини, контекст.

Власне, фільм народився зі статті в лондонській газеті про парамедикиню, змушену рятувати свого ґвалтівника. Дещо переінакшивши початкову колізію, Тинькевич зняла ігрову новелу «Solatium», де героїня Карпенко приїздила на виклик до мільйонера при смерті (Станіслав Боклан), який колись без наслідків для себе збив машиною близьку їй людину. В «Як там Катя?» сюжет розвивається аналогічно. Вимотана на роботі Анна відпускає Катю до школи саму; дівчинку збиває дороге авто, що мчало з перевищенням швидкості. За кермом виявляється дочка впливової політикині.

Режисерка наче випробовує героїню, звалюючи на неї одну біду за іншою. Але тут немає «чорнухи», тобто навмисного нагромадження лиха, оскільки Тинькевич не йде проти правди характерів і обставин. Фільм радше продовжує традицію екзистенційного реалізму, започатковану, зокрема, режисерами румунського «нового кіно» та бельгійськими режисерами — братами Дарденн. У подібних сюжетах тяжкі соціальні обставини є лише фактором додаткового загострення, а героїні та герої рано чи пізно постають перед ультимативним моральним вибором: чи переступити власні принципи, чи принести в жертву чуже життя — хай навіть і з дуже вагомих причин.

Безумовно, емоційною переконливістю «Як там Катя?» завдячує Анастасії Карпенко. У ситуаціях, де менш талановитій акторці знадобився би довгий театралізований монолог чи струмені сліз, Карпенко все передає одним поглядом. Кожний конфліктний поворот у її виконанні позначений найвищим рівнем достовірності. В Анастасії були й інші ролі (зокрема, у драмі Ірини Цілик «Я і Фелікс»), але ця робота якнайкраще виказує її драматичне обдарування, відповідне саме вимогам екрана. Власне, сама Тинькевич визнає Карпенко повноцінною співавторкою.

До інших сильних сторін фільму слід також віднести добре продуманий сценарій і ритмічно прописані діалоги якісною українською (співсценарист(к)и — Наталія Блок, Юлія Гончар і Сергій Касторних). Тож наразі маємо один із найкращих ігрових дебютів сезону.

Головне фото:  кадр фільму «Як там Катя?»