Маленькі кроки привели до здійснення великої мрії. Вчора в ефірі Національного відборуЄвробачення-2024 я виконувала пісні жестовою мовою.
Ще два роки тому ця мрія здавалась абсолютно космічною, майже нейздісненною. Нацвідбір тоді ніхто не перекладав, це було відсутнє, як опція, а у світі жестової мови я — самоучка.
У 16 років я дуже надихнулась світом жестової мови і почала вивчати її по відеоуроках. Перші рухи були дуже невпевненими, руки були зовсім не підготовлені до цього, але пристрасть до жестової мови настільки мотивувала, що я дійшла до виконання пісень, перших відео, перших концертів. Пройшло майже 10 років. І ось вчора на студії, де відбувалася трансляція нацвідбору, я дивилась на маленький екранчик на режисерському моніторі, і бачила себе. І зрозуміла, що та маленька дівчинка, яка дивилась відеоуроки жестової мови у кімнаті і тренувалась перед дзеркалом щодня, дійшла до великої сцени українського Євробачення.
Виконання пісень Національного відбору — для мене величезна честь. Роками українську культуру знищували — її забороняли, за неї карали, прищеплювали комплекс меншовартості, робили все, щоб ми не могли змоги оцінити, наскільки неймовірна наша українська творчість. Зараз в Україні велика кількість надзвичайних і талановитих артистів, які пишуть українську музику в абсолютно різних стилях. Знайомити нечуючих людей з цією частиною нашої культури — музикою — надважливо. Як і бути всім разом у прийнятті цих всеукраїнських творчих рішень щодо вибору кандидата.
Я дякую вам за цю шалену підтримку і увагу до важливої соціальної місії. Коли ввечері я вийшла зі студії і в мене почав працювати звʼязок, я була просто шокована її кількістю! Дякую усім, хто підтримав репостами, коментарями та публікаціями популяризацію жестової мови. І мемами:)
Я дякую талановитій колезі Олі, з якою разом були у студії Нацвідбору. Оля наживо перекладала усі розмовні студії — усі репліки та діалоги суддів, журі, учасників — сходу, тільки на слух. Це фантастично!
Дякую Євробачення Україна за можливість здійснити свою мрію і популяризувати жестову мову. За можливість показувати власний погляд на пісні.
Турбота у жестах. Памʼятайте.
Катерина Заботкіна, перекладачка жестовою мовою
Текст публікується з дозволу авторки, оригінал за посиланням.
Колаж: Суспільне Кропивницький
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.
Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.