За таке рішення можна було домогтися чого завгодно
Відмова від ядерної зброї сприймається як квиток України до міжнародного визнання її державності. Колишній спікер Верховної Ради України Олександр Мороз був безпосереднім свідком того, як Україна віддавала свою ядерну зброю.
Про цікаві деталі роззброєння депутат п'яти скликань розповів "Телеграфу" в інтерв'ю. На початку 90-х Мороз був серед учасників делегації в США, зустрічався з сенаторами та представниками адміністрації президента.
"Спеціалісти підрахували, що більше як 10 млрд доларів знадобилося б світу, щоб протистояти ядерному потенціалу, яким на той час володіла Україна. Під цю умову тоді можна було домогтися чого завгодно в якості підтримки", — зазначив Олександр Мороз.
Натомість, стверджує колишній спікер Верховної Ради, тодішній голова АП Дмитро Табачник переконав президента Кучму в тому, що "вони домовилися і якщо буде проголосовано рішення про приєднання України до Договору, тоді буде державний візит Кучми в США".
Очевидно, що офіційний візит в США та відмова від ядерної зброї — речі непорівнянні, однак, за словами Олександра Мороза, сталося саме так. Водночас, стверджує депутат, його пропозиція отримати для України контракт на виробництво танків для НАТО в обмін на ядерну зброю, викликала у тодішнього міністра оборони Вільяма Перрі сміх.
"Стосовно того чи треба було голосувати, чи ні, то я звертався до спеціалістів. Наприклад, у нашій фракції був фізик, академік Володимир Мухін, він сказав, що вся система ядерної потуги керується та організовується Москвою, і Україна не має до неї доступу", — зазначив Мороз.
Однак, якщо не стратегічною, то принаймні "тактичною ядерною зброєю ми могли б володіти", переконаний ексспікер парламенту і додає — саме Вашингтон найбільше тиснув на Україну в питанні роззброєння. Там, за словами колишнього нардепа, "боялися, щоб не було розпорошення ядерної зброї по світу".
Нагадаємо, "Телеграф" писав про зізнання експрезидента України Кравчука в тому, хто насправді розпоряджався ядерним арсеналом України на початку 90-х. Спойлер — не Україна.