Дослідники раніше вважали, що великі розміри тіла можуть пояснити настільки великі придатки тварини, проте нове дослідження припускає, що це не так.
Ірландські лосі являють собою величезних вимерлих оленів, що мають пару неймовірно великих рогів. Незвичайні придатки стародавнього чудовиська досягали завдовжки 3,6 метра від кінчика до кінчика і мали досить дивовижний вигляд. Однак вчені досі не можуть зрозуміти, чим викликані настільки дивовижні розміри придатків, пише IFLScience.
Раніше вчені вважали, що неймовірний розмір рогів пов'язаний з дивовижними розмірами самих тварин, проте нове дослідження показує, що це зовсім не так. Дослідження показують, що ірландський лось (Megaloceros giganteus) був найбільшим з усіх, що мешкали в Європі, а також одним з найбільших у світі — його висота в холці становила близько 2 метрів. Відомо, що ареал проживання цих тварин простягався всією Євразією в плейстоцені, від Ірландії до озера Байкал у Сибіру, проте близько 8 000 років тому вони вимерли.
У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
Десятиліттями величезні роги вимерлого оленя викликали еволюційні спекуляції. У 1970-х роках біолог Джей Гулд припустив, що таємниця неймовірно великих розмірів пов'язана з розміром самої тварини та результатом "позитивної алометрії". Простими словами більші олені мають пропорційно більші роги.
Однак автори нового дослідження виявили дещо, що суперечить теорії Гулда. Науковці провели додатковий аналіз і виявили дещо суперечливе: команда використала позитивну алометрію і передбачила, що об'єм рогів ірландського лося мав би становити 17,5 літрів, тоді як насправді середній спостережуваний об'єм сягав неймовірних 25,5 літрів.
Таким чином вчені дійшли висновку, що позитивна алометрія зовсім не може бути єдиним фактором, що робить роги ірландських лосів настільки великими. За словами автора нового дослідження Томаса Хансена з Університету Осло, складно сказати, що Гулд був повністю неправий, алометрія, як і раніше, відіграє в цьому питанні важливу роль, проте не вона одна.
Автори дослідження припускають, що за еволюцією рогів ірландських оленів стоять й інші чинники, проте наразі вчені не можуть сказати які саме. Наприклад, професор Адріан Лістер, експерт з вимерлої мегафауни з лондонського Музею природної історії, стверджує, що важливу роль в еволюції рогів також зіграв статевий відбір. Ймовірно, більші роги давали змогу самцям відшукати собі пару.
Оскільки ірландські лосі вимерли 8000 років тому, надзвичайно складно вивчити їхню шлюбну поведінку. Деякі дослідники також вважають, що саме роги могли зіграти роль і у вимиранні виду, оскільки було потрібно занадто багато ресурсів і адаптацій, щоб забезпечити виживання.
Раніше Фокус писав про те, що вчені з'ясували, чому в оленя Санта-Клауса червоний ніс.