Нещодавно Катерина Заботкіна дала інтерв'ю «Детектор медіа», в якому розповіла, що працює виключно з піснями, виконує їх жестовою мовою. Вона не займається синхронним перекладом.
Також вона зазначала, що її здебільшого хвалили, відзначали драйв і запал, з яким вона перекладала пісні. Катерина говорила: «Люди, які не чують, мені писали в особисті повідомлення: "Ось тут було дуже класно», «Тут класний момент», знімали фрагменти відео і писали: «Ти тут показала так, а можна було показати по-іншому. Дивись"».
Але були і ті, хто критикували переклад, наприклад, після Нацвідбору на «Євробачення» в Українському товаристві глухих назвали переклад жестовою мовою аматорським та з власною інтерпретацією.
«Детектор медіа» звернувся за коментарем до перекладачки жестової мови Світлани Заборовської.
«Щоб перекладати пісні, потрібно, аби працювала команда з кількох професійних перекладачів. Я хочу сказати, що не кожен перекладач наважиться перекласти пісні, тому що не всім близькі співи, як то кажуть. Але Катерина наважилася і перекладала», — говорить пані Світлана.
Вона розповіла, що існує театр міміки і жестів «Радуга» в Києві при Всеукраїнській організації УТОГ, де перекладачі професійно займаються перекладом пісень на жестову мову. Вони роблять вистави для людей з порушеннями слуху, танцюють та співають і могли би допомогти з перекладом пісень на Нацвідбір.
«Але у кожного щодо цього була своя думка, і ми не знаємо, який був план. Це не так легко — перекласти пісню жестовою мовою, щоб зрозуміли люди з порушенням слуху. Вони мислять трішечки інакше, сприймають слова буквально. Наприклад, фраза “життя біжить так швидко” — всі ми розуміємо, що життя не може бігти. І для людей, які мають вади слуху, потрібно перекладати замість слова біжить — "життя проходить". Або вираз "серденько моє" (фраза з пісні): є жест серце, але у перекладі пісні буде доречно показати значок сердечка, який ми зазвичай показуємо», — розповідає Заборовська.
Перекладачка жестової мови зазначає, що необхідно підбирати синоніми, омоніми, аби людина, яка має вади слуху, зрозуміла сенс. «У відео деякі танцювальні рухи могли сприймати як жести, тому навряд чи глухі зрозуміли цей переклад. Але якщо деякі люди, напів глухі, трохи чують ритм пісні, то з цього перекладу могли б щось зрозуміти. Тобто переклад пісень на Нацвідборі, як задум — непоганий, мені подобається, але це переклад більш для людей, які чують, тобто для людей з порушенням слуху. Такий переклад — це круто, це добре, він має місце».
Також вона звертає увагу на жанри музики і каже, що було б добре розділити перекладачів. «Всі пісні, від року до попси, не може перекладати один перекладач, бо навіть рухи руками у кожного різні. Це як різний почерк, або як у співаків різні голоси. Цим треба займатися професійно. Як співак тренує кожен день свій голос, вивчає слова пісні, щоб відпрацювати кожне слово, темп, тембр, передати почуття, так і перекладач повинен тренувати, відшліфовувати кожне слово. Мало просто кілька разів прослухати пісню — потрібно відпрацювати кожне слово, передати емоцію: журбу, кохання, біль.
Часом, щоб розуміти зміст пісні, коли йде програш у супроводі якогось інструменту, треба показати, що в цей момент грає скрипка чи гітара. Це круто, це класно — те, що перекладачка так зробила. Це дійсно чуттєво, але ні в якому разі не можна пропускати слова пісні, тому що втрачається задум, і пісня стає нецікавою», — каже пані Світлана.
На думку Заборовської, переклад пісень на Нацвідборі популяризує жестову мову. «Перекладачів жестової мови дуже мало. Я не можу критикувати Катерину. Вона хоча б спробувала і це вже є, і це класно. Так, досвіду замало, але і в учасників Нацвідбору теж не у всіх великий досвід — вони намагалися, прислухалися до порад журі, так і Катерина — вона креативна, запальна, молода, з великим бажанням працювати, набереться досвіду і ще всім покаже».
Пані Світлана говорить, що для організаторів це теж досвід по вибору перекладачів. А в наступному році радить: «Заздалегідь віддавати пісні на відпрацювання перекладачам жестової мови, аби був час гарно підготуватися до конкурсу та зробити якісний переклад. Може, це когось і надихне вивчати жестову мову?»
Фото: скриншот Суспільне Вінниця, Вінниця.info, фейсбук Катерини Заботкіної
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.
Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.