У місті відбувся прорив.
Наявними силами й засобами, які були у підпорядкуванні, врятувати Маріуполь було неможливо. Перевага противника була дуже серйозною.
Про це в інтерв'ю "Радіо Свобода" сказав генерал-лейтенант Олексій Павлюк, командувач Сухопутних військ ЗСУ.
Що пішло не так
За словами Павлюка, вдалося вийти до міста, тому що ми отримали удар із заходу. Пройшовши перешийок, потужне угруповання вийшло в тил нашим підрозділам. Українські війська зуміли перегрупувати сили, але вони все одно не здатні були зупинити таку армаду, яка пішла на нас.
"Вони (росіяни – ред.) перерізали основну дорогу й угруповання залишилося в оточенні. Ми негайно почали проводити заходи для створення угруповання, щоб пробити цей коридор. Я вивів 95-у бригаду (95 ОДШБР – ред.), зробивши перегрупування, і почав її готувати для проведення контрудару", – згадав генерал-лейтенант.
Проте ворожі війська безперестанно йшли із заходу три доби, щоб створити таку лінію, за якої ми не могли нічого зробити.
"Те угруповання, яке було в Маріуполі, воно скувало, напевно, все, що було здатне воювати і йти далі", – каже Павлюк.
Він наголосив, що по-суті угруповання Маріупольське врятувало південь від повного відрізання України від Чорного моря. Ударне зробити не вийшло, тому що пішло інше угруповання, яке з боку Харківської області знову противник перегрупував, зосередив і через Ізюм завдав удару нам в спину.
"Я вимушений був цією бригадою закрити і цю щілину, яку вони знайшли. Бригада чудово впоралась", – розповів Павлюк.
Харківське угруповання було зупинено, завдано достатньо потужне ураження. Противник, зазнавши втрат, зупинився і почалася позиційна оборона.
"Десь з середини березня ми стабілізували лінію і перейшли до позиційної оборони. Вже ніяких проривів, таких великих не було. Це дало змогу провести перегрупування, доукомплектувати свої війська і далі тримати цю лінію. Найголовніше – це дало можливість скувати величезні сили противника навколо східного угруповання військ", – зауважив генерал-лейтенант.
Як визнав Павлюк, наявними силами й засобами, які були у підпорядкуванні, врятувати місто було неможливо. Перевага противника була приблизно від 1 до 10, яку противник зібрав на тому напрямку.
"Тому для прориву мені потрібно було 3-4 бригади як мінімум, щоб провести контрударну операцію. В мене одна була бригада і то неповна, яку я зняв з переднього краю. Враховуючи удар з півночі, мені потрібно було врятувати, тому що якби вони виконали свою задачу, то знову ж таки 10 бригад були б в оточенні", – пояснив він.