«Ми будемо не лише купувати, а й використовувати. Ми також знаємо, де це використовувати». Саме такі слова сказав в ефірі CNN Türk посол України у Стамбулі Василь Боднар. З урахуванням того факту, що літак TAI TF KAAN має бути представлений у готовому вигляді лише у 2028 році, це доволі смілива заява. Тож які перспективи закупівлі цих ще не завершених винищувачів, чи долучиться Україна до їхнього створення та що це взагалі за літак — спробуємо розібратися.
Зміст
- 1 Історія проєкту KAAN
- 2 Вимоги до літака
- 3 Попередні характеристики, дані TAI
- 4 Змагання за двигун
- 5 Початок виробництва
- 6 Перспективи України у проєкті. Чи купимо ми KAAN?
Історія проєкту KAAN
Розуміння історії цього проєкту, зокрема у частині розробки двигуна, важливе, щоб зрозуміти перспективи українських виробників, про які було заявлено.
TAI TF Kaan, раніше відомий як TF-X, з альтернативною назвою TF («Турецький винищувач»), або ж турецькою MMU (Milli Muharip Uçak, Національний бойовий літак) — прихований від радарів, двомоторний всепогодний повітряний винищувач розробляють Turkish Aerospace Industries (TAI) і BAE Systems як її субпідрядник. Літак має у перспективі замінити F-16, котрі прямо зараз Туреччина, навпаки, намагається придбати, а також модернізувати наявні. Наземні випробування прототипу винищувача почалися 16 березня 2023 року. Перший політ літака було заплановано на 27 грудня 2023, але перенесено на більш пізній термін.
Рішення спроєктувати, розробити та виготовити національний винищувач наступного покоління було ухвалено Туреччині 15 грудня 2010 року. Метою створення літака була проголошена заміна F-16 та спільна робота у складі збройних сил разом з іншими моделями, такими як F-35 Lightning II.
У 2015 році TAI представила три потенційні конфігурації планера: з подвійним двигуном, як в Lockheed Martin F-22, один двигун як у F-16 та у конфігурації, схожій на Saab JAS 39 Gripen. Підтримку уряду Туреччини отримала двомоторна конфігурація. У 2016 році був опублікований запит на пропозицію створення двигуна літака, на який відгукнулися компанії General Electric, Eurojet та Snecma. Згідно з запитом, інфраструктура двигунів повинна бути розроблена в Туреччині, а виробництво якомога довше залишатися в країні.
Вимоги до літака
У червні 2021 року турецькі ВПС у презентації для преси оголосили свої вимоги щодо мінімальних можливостей TF-X:
- Покращена аеродинаміка та тяга
- Суперкруїз
- Достатній оптимізований бойовий радіус
- Покращені та внутрішні мультиспектральні датчики (EW та RF/IR)
- Низька здатність до виявлення
- Взаємодія датчиків і автономність
- Покращені можливості передачі даних для мережевої війни
- Високоточна зброя протистояння
Попередні характеристики, дані TAI
Екіпаж | Один або два пілоти |
Довжина | 21 м |
Розмах крил | 14 м |
Висота | 6 м |
Площа крила | 60 м2 |
Максимальна злітна вага | 27 215 кг |
Силова установка |
2 × General Electric F110-GE-129 Turbofan, тяга 76,31 кН, 131 кН з форсажною камерою
|
Максимальна швидкість | 1,8 Маха |
Максимальна стеля | 17 000 м |
Змагання за двигун
Ще у грудні 2015 року заступник секретаріату з питань оборонної промисловості Туреччини оголосив, що британську компанію BAE Systems обрано для допомоги у розробці національного винищувача наступного покоління. Того ж дня Rolls-Royce запропонувала технології для двигуна EJ200 та спільну розробку. Під час візиту британської прем’єр-міністрки Терези Мей до Туреччини у січні 2017 року представники BAE Systems та TAI підписали угоду про інженерну допомогу BAE Systems надала інженерну допомогу в розробці літака.
20 січня 2015 року турецький оборонний концерн ASELSAN оголосив про підписання меморандуму про взаєморозуміння з Eurojet, виробником двигуна EJ200, який використовується в Eurofighter Typhoon про використання цього двигуна у проєкті. Компанії оголосили про співпрацю та спільну розробку програмних систем керування двигуном та системи моніторингу технічного обслуговування двигуна.
У травні 2017 року Rolls-Royce створив спільне підприємство з турецькою Kale Group для розробки та виробництва двигунів для проєкту. Ще одним конкурентом у цьому є TRMotor Power Systems, заснована у квітні 2017 року BMC, TAI та SSTEK. 8 листопада 2018 року TRMotor підписала меморандум про взаєморозуміння з правлінням оборонної промисловості щодо розробки реактивного двигуна для проєкту.
Компанія General Electric відкрито не висловлювала інтересу до проєкту TF-X, її турецький партнер Tusaş Engine Industries (TEI) оголосив, що братиме участь у фазі розробки двигуна. 11 червня 2018 року генеральний менеджер TEI сказав, що вони запропонували зрілий двигун, для якого вони завершили комерційну пропозицію щодо інфраструктури випробувань субкомпонентів для компресора. TEI зобов’язалася передати всі інтелектуальні права уряду. У жовтні 2018 року турецькі ЗМІ повідомили, що невідома кількість початкових серійних винищувачів буде оснащена двигунами General Electric F110, поки Turkish Air Engine Company (TAEC) не завершить роботу над власним двигуном.
14 березня 2022 року Kale та Rolls-Royce відновили розробку двигуна для програми TF-X, заявивши, що попередні суперечки між компаніями вирішено і що перші прототипи використовуватимуть двигун F110.
Водночас 5 березня 2022 року заступник міністра оборонної промисловості Туреччини у телевізійному інтерв’ю повідомив, що тепер уряд обговорюватиме можливу угоду щодо двигунів із Rolls-Royce.
2 липня 2022 року Агентство оборонної промисловості опублікувало запрошення до тендеру на розробку двигуна. TRMotor, яка є дочірньою компанією TAI, подала свою пропозицію, як і Turkish Air Engine Company (TAEC), як і консорціум Kale Group та Rolls-Royce.
«Для нас вкрай важливо, щоб двигун вироблявся в Туреччині… Туреччина повинна мати права інтелектуальної власності», — Ісмаїл Демір, заступник міністра оборонної промисловості Туреччини.
Саме така позиція ставала основним каменем спотикання у відносинах замовника з Rolls-Royce та іншими компаніями.
Початок виробництва
4 листопада 2021 року була виготовлений перший прототип літака. Перший політ було заплановано на 2025 рік, але згодом його перенесли на кінець 2023 року, потім знову відклали.
У травні 2023 року під час авіашоу в Туреччині Темел Котіл, генеральний директор TAI, попередив, що ціна літака може бути трохи вищою за його обіцянку у 2021 році у $100 млн за одиницю. Очікується, що TAI поставить двадцять літаків ВПС Туреччини у 2028 році, планується збільшити швидкість постачання до двох літаків на місяць до 2029 року.
У липні 2023 року на 16-му Міжнародному ярмарку оборонної промисловості було підписано протокольну угоду про залучення Азербайджану до проєкту з початком визначення азербайджанських компаній та виробничих потужностей, які можуть бути використані. Участь Азербайджану також принесе свіжий капітал для просування проєкт після того, як у травні 2023 року виробник висловив занепокоєння щодо зростання витрат. Протягом історії проєкту з нього вибула шведська SAAB, у 2018 році зацікавленість в участі виказувала росія.
Наразі ж прототипи та перша партія літаків будуть оснащені двигунами General Electric F110, доки не буде готове виробництво двигуна TAEC, спільного підприємства турецької Kale та британської Rolls-Royce. Ісмаїл Демір також заявив, що окрім цих двох двигунів розглядається альтернативний варіант від неназваної країни.
Перспективи України у проєкті. Чи купимо ми KAAN?
Як бачимо, історія з двигуном літака вкрай складна. Вона включає вимоги Туреччини щодо локалізації виробництва та інтелектуальної власності, а також велику кількість потужних конкурентів, двигуни одного з яких вже по факту встановлені на прототипи та заплановані для першої партії. Тож попри обнадійливі слова турецького заступника міністра про «неназвану країну», це буде жорстка боротьба для України. Ось що відповів посол Василь Боднар на питання про участь українських компаній у тендері, про який згадувалося вище (переклад з турецької):
«Так, є такий собі консорціум українських компаній, які конкурують з іншими виробниками за цей двигун. Але в України є досвід і добра партнерська репутація, ми можемо швидко виготовити техніку з тими характеристиками, які дуже потрібні для цього літака. Таке співробітництво також принесе великий прибуток турецькій стороні. Тому що мати власне виробництво за новими технологіями – це прогрес не лише у зміцненні безпеки та оборони, а й у можливості конкурувати на ринках. Я вважаю, що Kaan може отримати повний потенціал конкурувати з F35 та F22, і це історія майбутнього».
Що ж до купівлі літаків — важко щось говорити впевнено за кілька років до такої можливості. В Україні триває війна, навкруги неї теж йдуть бурхливі політичні процеси. Тому це здається швидше бажанням, ніж конкретним планом. З одного боку, його легше буде здійснити у співпраці з Туреччиною над виробництвом літака, з іншого, майже повна турецька інтелектуальна власність на цю зброю може у майбутньому накласти якісь обмеження на дії України.