Буратіно то Піноккіо, Айболить то лікар Дулітл: радянські казки, які були вкрадені у Заходу

Радянський союз відомий своєю любов’ю до "запозичення" західної техніки, фільмів та майже усього. Це ж саме стосується і казок, які у часи СРСР полюбляли і діти, і дорослі.

"Телеграф" підготував для вас добірку вкрадених у Заходу радянських казок. Найвідоміші з цього списку "Золотий ключик" та "Айболить".

"Золотий ключик" Толстого

Ця казка є одним з найочевидніших прикладів плагіату. Усі знають, що "Золотий ключик" Олексія Толстого вийшов друком у 1936 році. Але за п'ятдесят років до того в Італії Карл Коллоді написав дуже схожу казку — "Піноккіо".

Зауважимо, що російський автор не тільки списав основних персонажів, а майже слово в слово скопіював цілі сцени з італійської книги. Також свою роль у написані "оригінального" Буратіно відіграло те, що у 1924 році Олексій Толстой був редактором радянського видання "Піноккіо". Вочевидь, саме тоді він і надихнувся ідеєю створити щось подібне.

Згодом, автор добився заборони перевидання "Піноккіо" і таким чином просував у маси власну книгу.

"Чарівник Смарагдового міста" Волкова

Прототипом радянського твору став "Чарівник з країни Оз", написаний у 1900 році Лайменом Френк Баумом. У 1939 році радянські читачі познайомились з "Чарівником Смарагдового міста" Олександра Волкова. Коли казка вийшла у друк, вона не мала відмінностей від закордонного аналога, і радше могла зватися "художнім перекладом".

"Пригоди Незнайки" Носова

Ця казка має найзаплутанішу історію плагіату, адже Микола Носов, який і написав "Пригоди Незнайки", вперше розповів про свій задум 1952 року українському письменнику Богдану Чалому. Російський автор "надихався" книгою Анни Хвольсон "Царство малюків". Вона, своєю чергою, взяла ідею книги і імена персонажів в художника Палмера Кокса. У 1880-х роках він випустив цілу серію коміксів під назвою "Неймовірні пригоди лісових чоловічків".

"Лікар Айболить" Чуковського

Це фактично копія оригінальної всесвітньовідомої історії — "Лікар Дулітл". Корній Чуковський запозичив все у західного бестселера — героїв, сюжетну лінію тощо. Радянський автор заперечував плагіат, але схожість надто велика, щоб вірити у непідробність.

"Старий Хоттабич" Лазара Лагіна

В основі цієї розповіді покладена оригінальна історія "Мідний глечик" англійського письменника Ф. Енсті.

Радянський варіант має незначні відмінності, які продиктовані ідеологічною складовою. Наприклад, піонер Васька переконував Хоттабича в тому, наскільки добре жити в СРСР і відмовлявся від подарунків джина через "відразу до приватної власності".

Зауважимо, що все ж твори закінчилися по-різному: в англійській казці джин повернувся назад у глечик, а в радянській — став звичайною людиною.

Раніше "Телеграф" писав про справжнє життя у радянській комуналці.