Другий рік без медалей: український біатлон досяг дна
Другий рік без медалей: український біатлон досяг дна

Другий рік без медалей: український біатлон досяг дна

Провідні біатлоністи країни знову не змогли здобути жодної нагороди у перегонах Кубка світу чи ЧС сезону 2023/24

У Канаді завершився останній етап Кубка світу сезону 2023/24 з біатлону, який став у прямому значенні слова "чорним" для вітчизняної збірної. За дев’ять етапів Кубка світу та чемпіонат світу-2024 наша команда не здобула жодної нагороди.

Більше того, це другий сезон поспіль, коли наші біатлоністи залишаються без нагород у перегонах Кубка світу чи головного старту сезону – чемпіонату світу. Якщо раніше нас "виручала" жіноча естафета, то тепер, починаючи з сезону 2022/23, і цей квартет, максимум, посідає 5 місце, що на етапах КМ, що на ЧС.

Зміна поколінь, що затягнулася

Головною проблемою українського біатлону є зміна поколінь, що затягнулася. Так сестри-близнючки Валентина та Віта Семерерко після золота Сочі-2014 в естафеті продовжили виступати, хай і зі змінним успіхом, і мали на це повне право. Вони продовжували періодично брати медалі і в особистих перегонах, і естафетах. Але… Вони продовжили виступати і після явно провальної Олімпіади у Пхенчхані-2018, коли вже результати пішли на спад, і заявляли про свої претензії на місце у складі після Пекіна-2022.

У листопаді 2022 року перед самим стартом сезону 2022/23 Віта Семеренко з явною образою в голосі спростувала інформацію про завершення кар’єри. "Я залишаюся у спорті. Кравченко (тренер команди — Ред.) жодного разу не зателефонував і не запитав, як справи. Бог йому суддя. А з команди за дев’ять місяців ніхто навіть СМС не написав, не кажучи про дзвінок. Тільки чутки пускають, що ми з чоловіком працювали снайперами, де тільки не працювали... Знаю на 100%, тільки прізвища говорити не буду. Я з командою не тренуюсь. Тепер на зборі в Сянках".

До чого все це, якщо у сезоні 2023/24 вони до команди не мали жодного відношення? До того що, з одного боку, спортсменки, можливо, й посідали чиєсь місце у команді, молодшої та перспективнішої біатлоністки. А з іншого, після того, як спортсменок "пішли" зі збірної, результати команди стали зовсім поганими. І якщо раніше це можна було списати на відсутність досвіду у нового покоління, то зараз уже чітко видно, що ані у Христини Дмитренко, ані у Анастасії Меркушиної, ні, тим більше, їх молодших колег немає "козирів" у суперництві зі спортсменками Франції, Норвегії., Швеції, Німеччини, Італії та інших провідних країн світового біатлону.

Перед наступною Олімпіадою Мілан-2026 сестрам-близняткам Валентині та Віті виповниться по 40 років. Але, здається, вони б і зараз зовсім не зіпсували картини в національній команді.

У свою чергу, Олена Білосюк, яку широке коло обивателів, які не стежать постійно за біатлоном, пам’ятає під прізвищем Підгрушна – третя з квартету олімпійських чемпіонок, взяла участь у низці перегонів сезону 2022/23, але вже нинішнього сезону 2023/24 не ввійшла на спринтерські перегони Кубка IBU за станом здоров’я.

Не вище Топ-5

Як уже зазначалося, найвищим місцем цього сезону може похвалитися жіноча естафетна команда, яка двічі замикала п’ятірку найсильніших – на одному з етапів Кубка світу та на чемпіонаті світу. Але там і беруть участь до 20 команд. А ось у особистих перегонах за участю сотні біатлоністів потрапити до Топ-10 вже було велике досягнення. Так найкращий результат сезону в українській команді загалом показала Христина Дмитренко, яка замкнула вісімку найсильніших в індивідуальній гонці чемпіонату світу. Вона ж виграла єдину медаль України цього сезону – бронзу чемпіонату Європи. Але, тут важливо обмовитися. У чемпіонатах Європи, як і в Кубку IBU, беруть участь другі склади збірних — дублери, на відміну від Кубка світу, чемпіонату світу або Олімпійських ігор. І чемпіонати Європи ніхто всерйоз не розглядає.

Що стосується інших рекордів української збірної сезону, що завершився, то ще можна відзначити 10-е місце в спринті на останньому етапі КС у Дмитра Підручного, кілька днів тому в Кенморі (Канада). Ну й Анастасія Меркушина посіла 10-те місце у гонці переслідування етапу Кубка світу в Ленцерхайді (Швейцарія). А ось найкращим результатом наймолодшої з наших олімпійських чемпіонок Сочі-2014 Юлії Джими є… 13-те місце у мас-старті в італійській Антхольц-Антерсельві.

Втрата квоти у чоловіків

Зрештою, результати цього сезону не могли не позначитися на загальних перспективах української збірної. І якщо жіноча команда "проскочила", посівши 9-е місце та потрапивши до Топ-10 найкращих збірних світу – квота у п’ять спортсменів у кожній особистій гонці на наступний сезон 2024/25 залишилася, то чоловіча збірна України посіла 11-е місце у підсумковій таблиці Кубка націй і втратила квоту в п’ять осіб. Тепер максимум 4 українські спортсмени можуть виходити на кожну особисту гонку сезону.

При цьому українські біатлоністи-чоловіки не потрапили до Топ-10 в жодній номінації – ані в особистих перегонах, ані в естафетних, навіть змішаних естафетах. На відміну від жіночої команди, яка саме у заліку естафет посіла 9 місце. Втім, у особистих перегонах картина у жіночої половини команди не менш сумна, але у прекрасної половини нашої команди залишається хоча б квота п’ятьох спортсменок. Отже, більше шансів "для маневру" у тренерів і більше шансів у самих спортсменок, які виходитимуть на старт.

Адже колись у нашої жіночої команди була максимальна квота у 6 спортсменок. Команда входила до Топ-5 найсильніших у світі, але втратила місце в еліті за підсумками сезону 2017/18. Окрім провальної Олімпіади в Пхенчхані, команда того сезону відмовилася від виступів на останньому етапі Кубка світу в Тюмені (Росія), що, в результаті, і стало вирішальним фактором. Україна того сезону посіла в Кубку націй 6-е місце, відставши від норвежок на 135 пунктів — 5097 проти 5232 очок. З того часу наша жіноча команда втратила максимальну квоту і в особистих перегонах від збірної може стартувати лише 5 спортсменок.

Тоді ж, до речі, чоловіча збірна України також втратила квоту — з 5-ти біатлоністів до 4-х. Через відмову українців від участі в етапі Кубка світу в Росії, наша збірна опустилася з Топ-10 на 11-й рядок. Але згодом чоловіча команда повернула собі квоту в 5 спортсменів. Тепер, провівши повний сезон і не пропустивши жодного старту, знову втратила квоту, але вже за суто спортивним принципом.

Більше того, чоловіча збірна України цього сезону втратила і максимальну квоту біатлоністів — у другому за значущістю Кубку IBU. За підсумками цьогорічного турніру, чоловіча команда посіла шостий рядок у Кубку націй та втратила квоту у шість спортсменів. У наступному сезоні 2024/25 у складі синьо-жовтих на кожному етапі буде не більше ніж п’ять біатлоністів. У свою чергу жіноча команда завершила сезон Кубка IBU на 7-му місці. Це дозволить українкам зберегти квоту та виставляти п’ять біатлоністок у майбутньому сезоні.

"Те, що сьогодні є, — воно не могло бути цього сезону краще"

Колишній президент Федерації біатлону України Володимир Бринзак, з яким пов’язані всі найбільші успіхи вітчизняного біатлону, поділяючись враженнями від виступу української збірної у сезоні 2023/24, зазначає: "Так трапилося, що трішки розбалансована команда. Те, що сьогодні є, воно не могло бути в цьому сезоні краще.Треба це все робити, вибудовувати з нуля, тому що деякі зазналися трошки, міняти вже треба. Деякі застоялися, все інше. Я думаю, впораються з цим".

А оцінюючи цей сезон за 10-бальною шкалою, Бринзак зазначив: "Для мене його важко оцінити. Для того, щоб оцінити, треба знати, що сталося чому. Іде своїм шляхом команда. Нове керівництво, нові тренери. Я думаю, впораються.

Я оцінював, коли займався цим. Якось мені легше було оцінювати свою роботу. А зараз важко сказати щось. Сам переживаю, сам хворію, сам дивлюся, сам хочу, щоби медалі вигравали. Але розумію реалії наші сьогоднішні. Потрібно виправляти, час для цього потрібен. Так одразу це все не станеться. Потрібно брати молодь. Але це вже з прицілом на наступну Олімпіаду, на найближчу важко. Є перспективні хлопці, є дівчата непогані. Якщо все буде нормально з підготовкою та мікрокліматом у команді, психологічним станом, то можна знову команду формувати".

Матеріал опублікований російською мовою — читати мовою оригіналу
Джерело матеріала
loader
loader