Якщо вже шукати якийсь позитив від тривалої та, на жаль, системної політичної кризи в США, то це, безумовно, несподіване для багатьох зростання лідерства так званої "Старої Європи". Країни ЄС нарешті зрозуміли, що місця під американською безпековою парасолькою може виявитись недостатньо. Ба більше, ця парасоля не рятує від урагану, який має потенціал перетворитися на ідеальний шторм.
Тож європейські лідери почали знаходити в собі мужність, а в бюджетах – гроші на "оборонку". Також усвідомлення реальності прийшло й для звичайних громадян ЄС – тепер вони живуть в реаліях, де їм, можливо, доведеться захищати свій дім і свій спосіб життя зі зброєю в руках.
Саме через це в багатьох країнах ЄС переглядають концепцію "маленького професійного війська" на користь масового призову, адже війна Росії в Україні чітко довела, що маса досі є важливим фактором, якщо не визначальним. 24 Канал розповідає, що відбувається в країнах Європи з призовом і чому це важливо.
Чому Європа так пізно починає відновлювати воєнну машину
Нині перед європейськими членами НАТО стоїть амбітне завдання – відновити воєнну машину, занедбану за 30 років після перемоги в холодній війні. Суперник – той самий, але крім Росії до переліку додається власна лінь та бюрократія.
Європа дійсно розслабилась і нині не так багато людей хочуть служити та захищати свої країни, а ті, що є, бажають шукати кращої долі.
За два роки Європа побачила слабкість США та навчилась прагматично сподіватись на Україну, як на живий щит проти Росії. Але цього замало. Нині ж ЄС починає усвідомлювати, що Україна виграла час, щоб зробити власне домашнє завдання. І мова не лише про ті самі 2% витрат на оборонний бюджет, мова про кардинальні зміни концепції.
Якщо говорити про призов, то мовиться вже не стільки про вербування нових військових, скільки про те, щоб переконати чинних не звільнятися. Зокрема, міністр оборони Франції Себастьян Лекорню нещодавно представив план, щоб стимулювати військовослужбовців залишатися в армії.
Такі розмови зараз ведуться в усіх столицях, у всіх демократичних країнах, де є професійні армії без призову,
– сказав Лекорню, згадавши Сполучене Королівство та Сполучені Штати.
Власне, ми вже це потроху помічаємо:
- Так, Польща кардинально збільшує витрати на оборону,
- Латвія запроваджує обов'язкову військову службу для чоловіків. Тепер у Латвії всі громадяни чоловічої статі віком від 18 до 27 років повинні будуть відслужити рік, зокрема ті, які проживають за кордоном. Ті громадяни Латвії, які відмовляться служити в армії, можуть бути оштрафовані або ж відправлені до в'язниці.
- Хорватія розмірковує над поверненням призову,
- Данія розширює призов (з 4 700 до 5 000, населення країни – менше ніж 6 мільйонів) і планує ввести призов жінок.
Досвід Данії та призов жінок на службу
Нині в Данії діє призов на базі лотереї, на жінок вона не поширювалась, але вони могли піти служити добровільно. Також данці хочуть збільшити термін служби – з 4 місяців до 11 місяців. Зокрема, перші 5 місяців базова підготовка, а далі – спеціалізація.
На 2023 рік частка жінок, які пішли служити добровільно, складала 25% серед близько 4 700 строковиків. Також данський уряд на оборонні потреби в наступні 5 років планує виділити додаткові 40 мільярдів крон – близько 5,3 мільярда євро.
Захищати свою країну – це одна з найпочесніших справ. Тож уряд вносить пропозицію розширити призов… Ми пропонуємо повну рівність між двома статями,
– оголосила глава уряду Данії Метте Фредеріксен і зазначила, що такий підхід більше відповідати реаліям сучасного світу.
Служба у війську в Данії для жінок / Фото Aleksander Klug / Ritzau Scanpix
За словами глави Міноборони Данії Трольса Лунда Поульсена, це означає, що всі молоді люди, незалежно від статі, можуть бути призвані до збройних сил і проходити строкову службу на тих самих умовах.
"Іншими словами, призов має відповідати сучасним умовам – і нашим фундаментальним цінностям, що відображають наше суспільство, і загрозам, які можуть перед нами постати", – наголосив міністр.
Варто розуміти, що це складний і болісний процес. А ще – дуже дорогий. Відповідальна держава мусить не лише витрачати на зброю, логістику та персонал. Вона також має дбати й про родини військових. А це допомога в пошуку житла, доступ до медичних послуг і догляду за дітьми, вся та "соціалка", якою так пишаються європейці.
Зміна концепції: звідки Європа братиме людей і гроші
Нова велика війна цілком реальна, а відповідно й зростають витрати. Все це лягає на бюджет, який, як відомо, не гумовий, а значить, щоб щось десь взяти на оборону, потрібно десь це забрати.
У цій ситуації деякі євробюрократи почали розуміти, що business as usual вже не вийде, треба змінювати підхід.
Видання Politico, зокрема, підсвічує проблему цифрами:
- Протягом 2023 року з Бундесверу звільнилися 1 537 військових й нині загальна чисельність німецького війська складає 181 514 осіб. Це з усім, тобто з тилами, бюрократією тощо. Чинний план полягає в тому, щоб мати 203 тисячі, цього показника планують досягти на початок 2030-их.
Що тут можна сказати – з такою кількістю війська Путін навіть не розпочинає штурм районних центрів.
Німеччина зацікавилась досвідом Швеції
Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус вже прямо каже, що армія у 200 000 – це занадто мало. А відповідно це означає, що потрібно повертати призов, який був скасований в часи правління Ангели Меркель.
Ця економія від пані Ангели, до речі, дорого коштувала Німеччині – в травні 2022 року влада разом з опозицією погодили виділення 100 мільярдів євро з бюджету на відновлення оборонних потенцій, приспаних урядом "путінферштейєрів".
Німецьке видання Der Spiegel, зокрема, інформує, що міністр доручив "до 1 квітня подати варіанти моделі німецької військової служби, яка внесе масштабований, адаптований до загроз внесок у національну стійкість".
Як зразок для прикладу німці планують використати досвід 32-го члена НАТО – Швеції:
- Скандинави ще у 2017 році повернули призов і власний аналог тероборони (ТРО).
- Нині у Швеції щорічно до армії призивають близько 10 відсотків резервістів, які отримують базову воєнну допомогу.
Німеччина розраховує масштабувати цей досвід і вже шукає 50 мільярдів євро на відновлення казарм та іншої воєнної інфраструктури.
Європейська бюрократія – повільна та неповоротка. Проте вона працює та досягає результату. Результат цей фіксований і сталий, а значить, не може бути відкату назад. Це також означає, що якщо ЄС вирішує розбудовувати армію та воєнну промисловість, – вони зроблять це. Так, швидко не буде, але це точно неодмінно станеться.