В український прокат виходить фільм Зелений кордон від одного з найкращих режисерів Польщі – 75-річної Аґнєшки Голланд.
Ця стрічка змагалася за Золотого лева на 80-му Венеційському міжнародному кінофестивалі, де здобула спеціальний приз журі. Фільм також дістав переважно позитивні відгуки від кінокритиків, однак його засудили польські політики.
Так, попередній міністр юстиції Польщі Збіґнєв Зьобро порівняв стрічку з нацистською пропагандою, яка “показує поляків як бандитів і вбивць”. А ексзаступник очільника МВС країни Блажей Побожі назвав фільм “огидним наклепом”, який “шкодить польській державі й полякам”.
Сюжет фільму Зелений кордон
Зелений кордон розпочинається з панорамного кадру лісу, який переходить від кольорових до попелястих чорно-білих кадрів. Після цього глядачі стають свідками сцени 2021 року в літаку, де серед пасажирів – сім’я сирійських біженців та жінка з Афганістану Лейла (Бехі Джанаті-Атаї).
Кадр із фільму Зелений кордон
Приземлившись у Білорусі, члени сімейства погоджуються підвезти Лейлу до Польщі. Вони сідають у фургон, але водій транспортного засобу висаджує їх у білоруському лісі поруч з озброєними солдатами. Прикордонники двох країн буквально кидають біженців через колючий дріт туди-сюди як пішаків.
По суті, це історія про гуманітарну кризу, умисно спровоковану самопроголошеним президентом Білорусі Олександром Лукашенком у 2021 році. Тоді його режим обманом та пропагандою заманював до країни біженців, обіцяючи їм легкий шлях до ЄС. Але справжньою метою цього була дестабілізація кордонів Євросоюзу.
У фільмі один із керівників польської прикордонної служби прямо каже, що ці мігранти, попри їхні гіркі історії насильства, хвороб і голоду, “вони не є людьми, вони – зброя Лукашенка і Путіна”.
Кадр із фільму Зелений кордон
Під час перегляду майже одразу стає зрозуміло, чому тодішній уряд Матеуша Моравєцького виступив із такою різкою критикою стрічки. Серед іншого Голланд показала, як прикордонники обох країн вправляються у жорстокості, кидаючи біженців з одного боку на інший.
Протагоністами у Зеленому кордоні виступають активісти, які намагаються хоч якось пом’якшити перебування біженців у лісі, але як такого виходу з ситуації доводиться чекати довго з урахуванням тривалості фільму, а це 2 години 27 хвилин.
Рецензія на фільм Зелений кордон
У стрічці Голланд майстерно переплітає кілька людських доль на польському боці кордону. Це і моральна криза прикордонника, якому керівництво навіює негативне ставлення до біженців, і історія психотерапевтки Юлії (Мая Осташевська), яка вирішує співпрацювати з активістами після того, як стала свідком жахіть на кордоні.
Кадр із фільму Зелений кордон
Особливої уваги варта операторська робота Томаша Наумюка, який створив неймовірно чорно-білу картинку, фіксуючи кожну деталь, що нагадує дещо документалістський почерк.
Зелений кордон розбитий на частини, але вони є продовженням історії. А фінальними кадрами є епілог. І він, можливо, буде найбільш емоційним для українського глядача. Адже історія там розгортається 26 лютого 2022 року на польсько-українському кордоні.
Показане у ньому – абсолютний контраст поведінки тих самих прикордонників щодо біженців із України. Кадри справді щемливі та підбивають на сльозу, але після понад двох годин жорстокості на кордоні з Білоруссю можуть здатися провокацією. Але з іншого боку, це можна розглядати і як легку крихту оптимізму.
Кадр із фільму Зелений кордон
Зелений кордон – доволі виснажливий для перегляду фільм, передусім через свою тривалість, але водночас досить потужний. Така реакція попереднього польського уряду може означати лише те, що показане у фільмі є гіркою правдою.
Але з іншого боку, чому ця правда від Голланд така скупа щодо істинних винуватців цієї кризи – режиму Лукашенка. Адже справжнє зерно цього мороку, що стався на кордоні у 2021 році, носить імена не польських прикордонників.