За народними переказами, які дійшли донині, первісне ім'я Мокоша — мати Коша.
Так залишився далекий відлуння культу жінки-матері часів матріархату, коли господарювала серед роду, серед коша мудра, досвідчена жінка, яку всі називали Матір'ю.
Вона лікувала, приймала пологи, визначала обов'язки кожному, навчала рукоділля, кухарства тощо.
Мати Коша була шанованою богинею у сарматів. Ймовірно, звідти і перейшла до слов'ян. Перетворившись на богиню родючості, жіночого рукоділля, мистецтва та води – Мокошу.
Автор "Повісті временних літ" під 980 р. поряд з іншими Володимировими богами, що стояли на Київській горі, згадує і Мокошу:
І став Володимир княжити у Києві один. І поставив він кумири на пагорбі поза двором теремним: Перуна дерев'яного, а голова його була срібна, а вус — золотий, — і Хорса, і Дажбога, і Стрибога, і Мокош.
У "Слові святого Григорія" (XII ст.) Богиня Мокош згадується перед Дівою і Перуном, що свідчить про чільне місце, яке займала ця богиня в язичницькому пантеоні:
треби кладуть… Вілам та Мокоші, Діві, Перуну, Хорсу, Роду та рожаницям…
Мокоша - велика Богиня, мати милосердя, дружина бога багатства Велеса, брата Перуна. Сам життєдайний Дажбог-сонце дуже шанує велику матір землю за її родючість, за невтомну працьовитість та майстерність.
Богиня сонця живе в небі, як царівна-господиня поважно ходить по двору свого пана господаря. Завжди в золотому уборі, а на поясі, на золотих ретязь має золоті ключі, якими відкриває дощі та тумани.
Макоша була у стародавніх українців покровителькою вагітних та породіль.
Популярність Мокоші серед українських жінок була така велика, що її культ зберігався довгі століття після знищення язичництва, що зафіксовано в літописах.
...українам моляться богу Перуну, і Хорсу, і Мокоші.
А щоп'ятниці було присвячено цій богині. Цей день дуже шанував сам Даждьбог-сонце завжди дарував йому своє світло.
Богині Мокоші люди присвячували цей день прекрасним Священним гаєм, де жінки віддавалися різним веселостям і виконували ритуальні танці. До Мокоші на Старокиївську гору приходили поклонятися жриці, ворожки, знахарки.
Церква змушена була в п'ятницю - день Мокоші - зробити днем Параски і Покрови.
Протягом середньовіччя Мокош поступилася місцем християнській Параскеві-П'ятниці. Їй присвячували 12 свят на рік, їх називали двінадесятницями, з яких головними були дві сусідні п'ятниці, у проміжку між 25 жовтня та 7 листопада. Свята народження та смерті Пречистої Богородиці у християн відповідають язичницьким святам на честь Мокоші.
Раніше ми повідомляли, що ми тут живемо, і цього не знаємо – соромно: українцям розповіли, як з'явилися Карпати.