Загострення на Близькому Сході вигідне як Ірану, так і Ізраїлю

Формальним приводом для іранської атаки на Ізраїль у ніч проти 14 квітня названо обстріл ізраїльтянами на початку місяця комплексу будівель посольства Ірану в Сирії. Удари по території посольства вважаються ударами по території держави, чиє це посольство. І, зрозуміло, що така акція повинна була викликати реакцію у відповідь.

Про що Іран попереджав.

Отже – Ізраїль свідомо завдав удару по дипломатичному представництву Ірану. Усвідомлюючи, що якесь загострення точно буде. Чому ж Тель-Авів пішов на таке?

Одна з очевидних причин – внутрішньополітична криза в самому Ізраїлі, досить слабкі позиції прем’єра Біньяміна Нетаньяху. Якому, загалом, вигідна ескалація. Але обмежена.

Для Ірану, до речі, також вигідна ескалація. Щоб у такий спосіб підкреслити своє, скажімо так, лідерство в арабському світі. Тому що Іран послідовно заявляє про захист ісламу, підтримку різних ісламістських груп.

Таким чином, загострення на Близькому Сході було фактично неминуче, тому що, як би цинічно це не звучало, було на користь і Тель-Авіва, і Тегерана. Саме загострення, але не велика війна.

Як наслідок – удар по іранському посольству та відповідь у вигляді масованої ракетно-дронової атаки по Ізраїлю.

Слід зазначити, що ставка Ізраїлю не спрацювала на більш потужну підтримку з боку США. Так, американці допомогли ізраїльтянам відбити цю атаку, піднявши авіацію та знищуючи ракети та безпілотники ще на підльоті до Ізраїлю.

Але з боку Штатів відразу пішли заяви, що у власне бойові дії вони не вплутуватимуться.

Тут варто врахувати і певне охолодження відносин, яке останнім часом відбулося між керівництвом США та Ізраїлю.

Станом на сьогодні виглядає так, що далі за періодичний обмін ударами між Ізраїлем та Іраном справа не дійде. Причому Іран, швидше за все, використовуватиме залежні від нього сили (ту ж Хезболлу, зав’язану як на Іран, так і на РФ, той самий ХАМАС).