Дорогі брати і сестри у Христі! Сердечно вітаю всіх вас зі святом Входу Господнього у Єрусалим, із Вербною неділею. Євангельська подія, яку ми нині згадуємо, звершилась давно і один раз в історії. Однак щороку через наше святкування, осмислення і вшанування вона актуалізується й ніби оживає, постає як нагадування всім нам – що є тимчасовим, а що вічним, чим є земні почесті і земна слава, якою змінною і суворою може бути людська думка, і наскільки хибними і нетривкими – людські сподівання.
Це свято разом із торжеством сповнене водночас і скорботою. Бо перед нами – Страсний тиждень і переживання хресних страждань та смерті Спасителя. Натовп, який сьогодні зустрічав Спасителя з почестями і вигуками: «Осанна!», усього за кілька днів вимагатиме: «Розіпни, розіпни Його!»… Але вже за тиждень ми будемо святкувати Великдень, і сум духовний зміниться радістю. І все ж незмінним має залишитися наше усвідомлення того, що шлях спасіння – це шлях хресний. Шлях до перемоги – складний і не без важких втрат.
Тому будьмо сильними, витривалими і по-особливому відповідальними за всі свої діла, слова і наміри. Нині важкою дорогою страждань і випробувань війною йде весь український народ. Але віримо, що правда і добро обов’язково переможуть брехню і зло, а життя – переможе смерть. І зелене віття в цей теплий весняний день нехай нам усім нагадує про це. Слава Ісусу Христу!
Вже за тиждень ми будемо святкувати Великдень і сум духовний зміниться радістю. Але незмінним має залишитися наше усвідомлення того, що шлях спасіння – це шлях хресний. Що ціна нашого визволення – це ціна життя Самого Сина Божого. І що все це накладає на кожного з нас особливу відповідальність. Щоби ми не просто слідували народним традиціям, вшановуючи свята. І щоби приходили ми до храму не просто заради освячення верби чи пасок, але заради освячення себе самих, заради очищення у покаянні та оновлення в Таїнстві Причастя. Щоби приходили не кілька разів у році заради великих свят чи через особливу потребу, але щоби ми справді жили, як громада вірних і тіло Христове, як Церква жива протягом всього часу.