Цивільним потрібно адаптуватися до військового суспільства, - командир взводу аеророзвідки

Дар’я Васильченко із позивним "Сальвія", яка вже понад рік командує взводом аеророзвідки 23 окремого батальйону спецпризначення, заявила, що потрібно налагодити комунікацію між урядом та людьми, які займаються реінтеграцією, реабілітацією та адаптацією захисників.

"Цивільним потрібно адаптуватися до військового суспільства, а не військовим до цивільного. Уже зараз треба впроваджувати комунікаційні, адаптаційні та психологічні стратегії, а також проводити різні курси для сімей захисників. Це цілий пласт роботи, який мають робити не військові, які сидять в окопі. Хто не допомагає армії і не розуміє, навіщо допомагати, того, на жаль, життя занурить в цю війну, але з іншого боку. Хто хоче щось робити, але вагається та не знає, як допомогти — прийдіть на день відкритих дверей до мене у батальйон. Я вам покажу, що та як робимо", - наголосила вона в інтерв'ю online.ua.

Васильченко зазначила, що не хотіла б бачити у своєму підрозділі людину, яка намагається ухилитись від мобілізації чи байдужа до війни. На її думку, має бути "внутрішнє відчуття обороняти свій дім".

"Якщо тобі байдуже, що відбувається на фронті, і намагаєшся переплисти річку Тису, то я не хотіла б бачити таку людину у своєму підрозділі. Її за вуха притягнули й сказали: "Ні, будеш служити". Вона мені так само з позиції втече", - пояснила захисниці.

Васильченко додала, що всі її знайомі військові знають, навіщо вони воюють і насильно це втовкмачити людині в голову неможливо. Вона також зізналась, що у захисників також бувають моменти, коли вони занепадають духом й думаюють: "Боже, що я, взагалі, тут роблю? Навіщо це? Могла б собі горя не знати".

"Але розумію, що це моя держава, і я маю свій клаптик роботи. Я не хочу, щоб мої діти дізналися про те, що таке кровопролиття, насилля і тому подібне. Українці мають об'єднатися, як у перші дні вторгнення. З такою ж силою, мотивацією та волею до життя. Подивіться, скільки на кладовищі з’явилося нових могил. І це вас не мотивує? Ви не розумієте, навіщо йти воювати? Я не хочу, щоб всі жертви, які понесло наше суспільство, виявилися марними. Ми не можемо зробити крок назад, бо це буде плюндрування пам'яті про наших полеглих Героїв. Цього не можна допустити", - наголосила вона.

За словами Васильченко, машеканці столиці не відчувають війну й живуть своїм звичайним цивільним життям.

"Кияни згадують про війну лише коли відбуваються обстріли, тоді вони підтримують ЗСУ. У столиці я не відчула, що люди розуміють, що насправді відбувається. Вони не хочуть помічати, що через декілька сотень кілометрів відбуваються бойові дії з невиправними втратами", - підсумувала захисниця.

Війна в Україні - останні новини

Боєць на позивний "Ніко", який під час одного із завдань отримав важке поранення, а в подальшому - ампутацію ноги, але продовжив службу у 12-й бригаді Національної гвардії України "Азов", наголошує, що воювати доведеться всім, треба зібратися і піти, а не шукати відмазки.

На його думку, якщо війну в Україні "заморозять", то все одно не треба очікувати довгого миру. Нове вторгнення росіянвідбудеться знову через деякий час.