До російської окупації в Крим щодня завозилося близько 20 тисяч тонн різних вантажів, необхідних для забезпечення його життєдіяльності. З прибуттям до Криму близько мільйона "колонізаторів" щоденні потреби півострова зросли щонайменше до 30 тисяч тонн.
Ні поромами, ні десантними кораблями, ні навіть потягами неможливо забезпечити такий колосальний обсяг перевезень. Для цього підходить саме Керченський міст.
Усвідомлюючи значення цієї споруди, її приховують за димовою завісою за найменшої небезпеки. Знищення моста стане не лише колосальною іміджевою, а й логістичною катастрофою для Росії. І саме тому ліквідація Керченського мосту має бути в переліку найпріоритетніших завдань української армії. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив голова всеукраїнського руху "Сила права", ексвіцепрем'єр уряду АР Крим Андрій Сенченко.
– У британському виданні The Independent заявили, що Росія перестала використовувати Керченський міст для транспортування військ і техніки після атаки у липні 2023 року. Водночас військовий експерт Олександр Коваленко спростував це припущення та заявив, що міст, як і раніше, продовжує залишатися потужною логістичною артерією окупаційної армії. За вашими оцінками, яку роль відіграє зараз цей міст у забезпеченні угруповання російської армії у Криму?
– Насамперед The Independent явно не є першоджерелом цієї інформації. Питання, кому це було вигідно – ініціювати такий меседж. Я проведу паралель. Щойно відбувається будь-який приліт по Криму, зупиняється рух Керченським мостом, який, як пишуть, вже нікому не потрібен. Коли найменший чих відбувається у східному Криму, миттєво запускаються всі пристрої для створення димової завіси в зоні мосту.
На мій погляд, цей меседж – якраз один із варіантів такої димової завіси. Тому що насправді Керченський міст – це стратегічно важлива споруда для РФ. Необхідно розуміти: просто для життєзабезпечення Кримського півострова до того, як, за різними оцінками, там з'явилося 600-700 тисяч "понаїхів", плюс величезне військове угруповання, плюс усі ці спецслужби та члени їхніх сімей, тобто додатково до мільйона – так от до окупації Криму на півострів необхідно було щодобово ввозити 20 тисяч тонн різних вантажів. Це було до снаги лише залізниці, яка завозила це із материкової частини України. Це вугілля, рідке паливо, скраплений газ – все, аж до підгузків та зубних щіток.
Поки що ми говоримо про населення півострова, плюс про мільйон колонізаторів. Тобто без урахування військових потреб це вже не 20, а 30 тисяч тонн. Як це завезти? Поромами? Неможливо. Десантними кораблями? Такі обсяги – неможливо.
Будівництво Росією залізниці так званим сухопутним коридором усіх проблем точно не вирішує. По-перше, залізниця має недостатню пропускну здатність. І, гадаю, ми не дамо їм підняти її. По-друге, наші військові та спецслужби активно працюють у тилу і активно протидіятимуть функціонуванню цього логістичного ланцюжка.
Тому Керченський міст є і залишається критично важливим для окупантів та дуже значущим символом. Це як голка, на кінці якої є смерть Кощія Безсмертного. Тому я переконаний, що міст має бути в переліку важливих першочергових військових цілей України на знищення.
– Тобто коли Керченський міст буде знищено, це стане іміджевою катастрофою для Путіна?
– Безумовно, це стане не лише іміджевою, а й логістичною катастрофою. Далі їм доведеться обирати: чи забезпечувати населення півострова – а дві третини з них є колонізаторами, які приїхали з російської глибинки, чи забезпечувати військові постачання, чи починати просити колонізаторів виїхати. Щоправда, гадаю, їх навряд чи проситимуть – вони самі втечуть, оскільки залишитися на незаконно захопленому острові – це серйозний тиск на мізки навіть для найтупіших і найпробитіших "понаїхів".
– Ви згадали про ще одну залізничну гілку з Росії до Криму, яку будують окупанти вздовж узбережжя Азовського моря. Водночас ми знаємо, що українська армія буде посилена далекобійними ракетними системами. Чи вважаєте ви, що Крим може стати де-факто островом досить скоро?
– Я думаю, у певному сенсі – так. Тому що питання далекобійного озброєння – це не лише питання ударів по віддалених цілях. Це, зокрема, виявлення логістичних ланцюжків, які дозволять наступати, а не вростати в землю нашим військовим на лівобережжі Дніпра.
Якщо ці ланцюжки будуть зруйновані, плюс завдяки цим ударам буде додатково деморалізоване путінське військо, це створить для нас передумови для наступу. Тому питання не лише в далекобійному озброєнні, а й у виході до Азовського моря, завдяки чому буде перекрито цей сухопутний коридор.
Щодо Криму, наше завдання – зробити так, щоб окупанти не могли використовувати його як плацдарм і щоб колонізатори почали тікати з Криму. Але для цього дуже важливо реалізовувати не лише військові плани.
Треба на законодавчому рівні дуже чітко пояснити тим двом мільйонам дорослих кримчан, українським громадянам, хто з погляду закону є колаборантом та поплічником окупанта, а хто є жертвою агресії. Тому що на цю тему дуже багато спекуляцій, багато ФСБшних операцій, щоби залякати людей фактичним поверненням півострова до складу України.
І цей складник війни також дуже важливий.
– Останнє питання: що буде з курортним сезоном у Криму?
– Курорт почав помирати 2014 року. Тоді дуже суттєво змінився склад туристів. У Крим поїхали російські бюджетники, для яких головною розвагою була пляшка паленої горілки та ліверна ковбаска, яку нарізали разом із газетою.
Нині лише божевільні можуть їхати до Криму відпочивати. Тому я думаю, що говорити про курорт у Криму як про економічну категорію взагалі безглуздо. Так, щось демонструватимуть, наженуть бюджетників, покажуть картинку. Але реально в задушливій атмосфері окупації та в умовах, коли може прилетіти будь-якої секунди, це важко назвати відпочинком. А у разі ще й знищення Керченського мосту, яке, сподіваюся, не за горами – це ще й суттєві перебої у постачанні півострова, несумісні із приїздом додаткових так званих відпочивальників.