"Тегеранський м'ясник" та самозваний аятолла: що відомо про загиблого президента Ірану Ібрагіма Раїсі

В Ірані підтвердилизагибель президента Ібрагіма Раїсі внаслідок авіакатастрофи 19 травня. Середуламків його вертольота, який знайшли у горах провінції Східний Азербайджан, живих немає, отже черговий союзник російського диктатора Володимира Путіна розпрощався із життям.

"Телеграф" зібрав усе, що відомо про іранського президента, якого експерти-іраністи називають одним з найбільш політично некомпетентних лідерів Ірану.

Раїсі народився 14 грудня 1960 року в провінції Мешхед. Родом він з перської родини, тобто – представник етнічної більшості Ірану. Про ранні роки Раїсі та його навчання майже нічого не відомо – зокрема він стверджував пізніше, що мав докторський ступінь приватного права в Університеті Мотахарі, але підтверджень цьому немає. Також він вчився у низки відомих іранських мусульманських духовних наставників, але невідомо, чи отримав він статус аятолли – втім, це не завадило йому самочинно проголосити себе аятоллою незадовго до виборів президента Ірану у 2021 році.

У 1979 році, коли сталася Ісламська революція, Раїсі було 19 років. Він активно підтримав революцію, і з того моменту почався активний кар'єрний старт молодого ісламіста у судовій системі режиму аятолл. Так, у 1981 році у віці 21 року він став прокурором провінції Карадж, трохи пізніше – прокурором провінції Хамадан (одночасно). У 1985 році отримав посаду заступника прокурора Тегерану, а у 1988, будучи вже наближеним до диктатора Хомейні, отримав спеціальні судові повноваження.

Раїсі називають одним з архітекторів масових страт політичних в'язнів в Ірану у 1988 році. Тоді було страчено, за різними даними, від 2800 до понад 30 тисяч осіб. Страчені були переважно політичними противниками влади режиму аятолл – комуністи, монархісти, моджахеди, та інші. Страти проводилися цілодобово, доходило до того, що людей вішали на підйомних кранах по шестеро у зв'язці. Саме за цю криваву бійню Раїсі отримав від влади аятолл прихильність, а від людей – прізвисько "Тегеранський м'ясник".

За свої вірність та жорстокість у 1989 році став прокурором Тегерану, був ним до 1994 року, коли очолив Генеральну інспекційну службу. Побував першим заступником судді Ірану, а також з 2014 по 2016 роки – генеральним прокурором Ірану.

Оскільки в Ірані теоретично можливі "вільні вибори", намагався у 2017 році стати президентом Ірану. Проте програв чинному президенту Хасану Рухані. Повторно взяв участь у виборах у 2021 році, де переміг в умовах жорсткого тиску режиму на усіх його конкурентів – влада не допустила того, щоб на виборах кандидатом став будь-хто, хто міг би загрожувати перемозі Раїсі.

Цікаво, що у 2019 та 2020 роках Раїсі неодноразово називали найбільш ймовірним наступником поточного справжнього лідера Ірану, аятолли Хаменеї. Про таку можливість свідчило те, як йому дали виграти президентські вибори. Але існує інша думка.

"Здавалося, Раїсі був обраний саме тому, що він ніколи не міг бути серйозним суперником Хаменеї. У 2017 році він виявив себе абсолютно нехаризматичним у передвиборчих дебатах проти тодішнього президента Хасана Рухані. Час його перебування на посаді з 2021 року також свідчить не лише про його чисту некомпетентність, а й про його політичну нерелевантність. Деякі називають його невидимим президентом. Під час руху "Жінки, життя, свобода", який сколихнув Іран з 2022 по 2023 рік, небагато протестувальників потрудилися вигукувати гасла проти Раїсі, тому що вони знали, що справжня влада знаходиться в інших руках", – написав у своїй колонці для The Atlantic старший викладач історії та політології в Університеті Клемсона Араш Азізі.

Також Раїсі перебував під санкціями США. З 2022 року він активно допомагав налагоджувати контакти режиму аятолл та російських терористів. Проводив неодноразові зустрічі з диктатором Путіним та представниками російського уряду. Окрім того, Раїсі неодноразово публічно підтримував Росію, а також заявляв про готовність Ірану стати "посередником" у мирних переговорах між Україною та російськими окупантами.