Небо описували, як "залізне": людям знадобилися століття, щоб назвати синій колір

Складно уявити, але в істориків є підстави вважати, що синій колір не мав жодного позначення в багатьох мовах наших предків, пише Discover.

Історичні записи, зроблені різними мовами, від давньогрецької до давньоєврейської, не містять згадок про синій колір. Водночас присутні назви інших відтінків, таких як чорний і червоний. Деякі вчені підозрюють, що синій колір у мові людей з'явився відносно недавно.

Ще в 1850-х роках британський вчений і майбутній прем'єр-міністр Вільям Гладстон одним із перших помітив, що в стародавніх творах не описується синій колір. Найяскравіший приклад — давньогрецька поема "Одіссея" Гомера.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Попри наявні 12 тис. сторінок твору, у ньому немає жодного відсилання або згадки про синій колір. Наприклад, великі простори океану, які перетинають персонажі "Одіссея", описуються як "виноподібні". Навіть блакитне небо порівнюється з "міддю" і "залізом". Невже стародавні греки бачили не всі кольори?

Якщо це так, то можливо, вони були не одні. Вчені, які пішли слідами дослідження Гладстона, виявили повну відсутність блакитного в китайських, ісландських легендах, ранніх версіях Біблії та складних індуїстських ведичних гімнах.

Навіть на сьогоднішній день деякі групи корінного населення, такі як хімба в Намібії, не мають окремого позначення синього кольору. Лінгвістично він не відрізняється від зеленого кольору.

Під час експерименту люди з племені хімба насилу розрізняли синій колір як окремий. Водночас вони дуже тонко позначали відтінки зеленого кольору, які жителі Заходу ледь могли помітити. У мові хімба були окремі позначення для різних відтінків зеленого кольору, які ніколи не зустрічалися в інших мовах, таких як англійська.

Дослідники висунули цікаву теорію про те, що мова впливає на те, як ми бачимо світ, і навпаки. Звісно, навряд чи стародавні греки не могли бачити, що океан синій, як ми його бачимо сьогодні, але вони могли приділяти менше уваги цьому кольору, оскільки в них не було відповідних слів для опису його.

Німецький філософ Лазар Гейгер розробив лінгвістичну ієрархію кольорів. Проаналізувавши стародавні та сучасні тексти з усього світу, він дійшов висновку, що опис білого та чорного кольорів виникатиме завжди насамперед, оскільки вони найбільш зрозумілі. Після них іде червоний колір, які інстинктивно пов'язаний із кров'ю та виживанням. Далі йдуть кольори, які менш значущі, включно з синім кольором.

Фактично, єдиним стародавнім народом, який все ж придумав термін для позначення синього кольору, були єгиптяни. Саме вони почали добувати синій мінерал, званий лазуритом, використавши його в різних аспектах свого мистецтва.

В інших частинах світу блакитні мінерали були дуже великою рідкістю, і вони залишалися такими ж і в середні віки. Наприклад, у середньовічній Європі сині пігменти з лазуриту використовували тільки для створення обраних рукописів.

Нагадаємо, вчені визначили секретні інгредієнти давньоєгипетського чорнила. Аналіз 12 фрагментів стародавніх папірусів із храму Тебтуніса виявив деякі дивовижні подробиці про те, як єгиптяни створювали своє червоне і чорне чорнило.