Війська НАТО в Україні зʼявляться, щоб зафіксувати кінець війни – Горбач

НАТО – це організація, яка складається з армій держав окремих країн, кожна з яких може ухвалювати рішення про відправку військ до України самостійно.

Ситуація на полі бою в Україні нестабільна, і на третьому році війни з російським агресором Захід активізував дискусії щодо відправки своїх контингентів до України. Зокрема, ідею про це підтримують щонайменше декілька сусідніх з Україною країн, однак остаточного спільного рішення країн-членів НАТО ще немає.

В інтервʼю Главреду виконавчий директор Інституту трансформації Північної Євразії Володимир Горбач розповів, які функції можуть виконувати в Україні західні контингенти, чи може генсек НАТО вплинути на відправку військ до України та як реагуватиме Росія.

У чому наразі полягає причина пожвавлення дискусій щодо надсилання західних контингентів на територію України?

Тональність цій дискусії задав президент Франції Макрон, коли в лютому цього року висловлювався про гіпотетичну можливість такого варіанту. Спочатку цю думку, звичайно, не сприймали багато його західних колег, але він розширив так звані вікна Овертона, і люди почали думати про це більш серйозно. Як наслідок, багато хто з європейських союзників, особливо країни Балтії і Польща, підхопили цю тему та зрозуміли раціональність такої риторики. Тому що наразі йдеться не стільки про розміщення збройних сил західних держав на території України, скільки про те, що це гіпотетично можливо. Мовляв, ми себе не будемо у цьому обмежувати, нехай росіяни з цього приводу переживають.

Ще більшої актуальності цій темі додають коливання на Заході щодо спроможності України витримувати російський натиск на фронті. Зокрема протягом останніх місяців через дефіцит снарядів та озброєння на Заході почали замислюватися над тим, що буде, якщо росіяни прорвуть фронт. Тобто необхідність рятувати ситуацію на полі бою може стати причиною введення західних військ до України. Але, звичайно, що Захід думає не про те, щоб напряму зіткнутися з російською армією, а про те, щоб бути присутніми на певній неокупованій частині території України, щоб росіяни не наважилися йти далі та зупинити їх своєю присутністю.

Ця тактика застосовується НАТО в країнах Балтії вже декілька років поспіль. Принаймні після початку російської війни у 2014 році країни Балтії ініціювали розміщення на своїй території контингентів збройних сил союзників. Хоч і на ротаційній основі, але тим не менше вони фізично постійно присутні на території країни, що на символічному рівні начебто стримує росіян від прямого вторгнення (адже тоді це означатиме пряме зіткнення не лише з арміями Естонії, Латвії та Литви, але і таких країн, як Сполучені Штати, Велика Британія, Федеративна Республіка Німеччина). Тому цей тактичний прийом може застосовуватися і в Україні, але це потрібно робити превентивно, а не тоді, коли вже триває війна і є очікування найгірших сценаріїв.

Коли така відправка військ може статися та за яких умов?

З українського боку для цього мають бути створені юридичні умови, а саме має бути ухвалене рішення Верховної Ради про допуск іноземних військ на територію України. Причому його можна ухвалити хоч зараз і говорити, що це військові навчання. Так робили вже неодноразово в нашій історії, і це легальний шлях для розміщення іноземних військ.

Те, що зараз говорять про французьких чи інших військових інструкторів – це нормально і не передбачає обов'язкового рішення на рівні Верховної Ради, оскільки інструктори приїжджають самостійно, без власного озброєння та техніки. Саме на українській території вони навчають українські підрозділи з переданою технікою, яка вже є українською. Те саме стосується і військових радників, які консультують Генеральний штаб чи військове командування з тих чи інших питань.

Єдине, чого наразі немає – можливості для введення збройних підрозділів. Причому вони не обов'язково мають займатися безпосередньо бойовими діями – це, наприклад, можуть бути робота у тилу, медичне забезпечення, розмінування територій, тобто без прямого зіткнення з силами противника. Цей процес, який вже в принципі розпочався (поки що на рівні риторики) триватиме, і в Україні надалі будуть з'являтися інструктори та інші небойові, навчальні підрозділи, а потім, зрештою, може дійти і до введення бойових підрозділів. Наприклад, для охорони кордону з Білоруссю чи Придністровʼям.

Бо саме цього вимагає логіка поточної фази війни.

Чи є якийсь проміжок часу, протягом якого, зважаючи на ситуацію яка зараз складається на фронті, Захід може прискорити ухвалення рішення? Чи заковика саме з боку України, у якої немає ухваленого відповідного документа?

Документ зʼявиться швидко, щойно це питання вирішать з обох сторін – технічно та юридично це не стане перепоною. Питання в тому, що ситуація має визріти. Бо і в риториці української влади ми чуємо, що Україна не потребує збройної допомоги, що і президент Зеленський неодноразово говорив публічно. Апеляція до громадської думки країн Заходу зрозуміла, але якщо станеться ситуація, за якої Україна потребуватиме такої допомоги, то як ми про це скажемо?!

Це видається не дуже правильним з точки зору стратегічних комунікацій, але, можливо, це роблять на прохання західних партнерів. До речі, західні політичні лідери будуть увалювати це рішення з огляду на спроможності РФ. Якщо вона буде виснажена боями в Україні до такого рівня, що вони не будуть спроможні щось вдіяти з питанням ведення західних військ, тоді вони й увійдуть. Тобто ситуація має дозріти до такого рівня, коли введення західних армій до України має зафіксувати кінець війни.

Фактично, якщо у нас дійсно з'являться західні підрозділи, то вони будуть, грубо кажучи, охороняти порядок коли війна йтиме до завершення?

Такі кроки – завжди воєнно-дипломатичні. Якщо ухвалять політичне рішення про розміщення військових підрозділів на території України, це буде дипломатичний сигнал Російській Федерації про те, що ніхто здаватись не збирається. І що слова про підтримку України "скільки потрібно" чи "до перемоги" – не пусті, а підкріплюються діями. Відтак, це вже буде комунікація з ворожою стороною не за допомогою слів, а за допомогою дій. Тобто це буде серйозним сигналом, що бойові дії потрібно припиняти.

Функції, які можуть виконувати західні контингенти в Україні, можуть бути різними, від охорони військових, енергетичних обʼєктів (наприклад, атомних станцій) до стратегічних комунікацій (мостів, складів тощо) чи відрізків кордону. Це вивільнятиме українських військовослужбовців від виконання обов'язків у тилу та посилюватиме наші можливості безпосередньо на лінії фронту чи прилеглій до лінії фронту території. І саме через воєнно-дипломатичну складову до застосування військ країн Заходу на полі бою взагалі може не дійти.

Були заяви від Польщі та країн Балтії щодо можливості введення своїх військ на територію України. У відповідь на це була заява генсека НАТО Столтенберга про те, що Альянс не хоче ставати стороною війни в Україні. Як ці заяви корелюються одне з одним, коли НАТО як структура не хоче, але окремі країни при цьому нібито не проти?

Насправді, здебільшого росіяни говорять про загрозу від НАТО і апелюють до Альянсу, як до організації та виставляють їй ультиматуми. Але, на превеликий жаль, організація Північноатлантичного договору зараз перебуває в такому стані, що не може скоординувати політичні чи військові рішення абсолютно усіх учасників організації, щоб ухвалити це рішення консенсусом. Я маю на увазі і Угорщину Орбана як відверто проросійську та прокитайську країну всередині НАТО і Європейського Союзу. Є й інші країни Південної Європи, які теж не готові до конфронтації з Росією і брати у ній участь особисто. Є країни більш сміливі, які більш гостро відчувають загрозу для себе. Бо, наприклад, загрози для країн Балтії чи Польщі на порядок вищі, ніж для Італії, Греції чи Португалії.

Саме тому є різні думки і за певної кризи лідерства Сполучених Штатів у передвиборчий рік НАТО буде важко ухвалити спільне рішення. Але НАТО – це організація, яка складається з армій держав окремих країн, які можуть ухвалювати рішення самостійно. Це не буде операцією під егідою НАТО, а, наприклад, операцією французьких чи польських збройних сил. Або як зараз кажуть: "коаліції охочих", тобто тих країн, які добровільно погодяться брати участь у цій операції. НАТО не буде учасником цього процесу як такого, і як організація триматиметься осторонь.

Адже такі операції вже проводились неодноразово. На початку 2000-х Сполучені Штати проводили операцію в Іраку, і це не була операція НАТО. Крім того, у ній не брали участь Франція та Німеччина, які тоді виступили проти. НАТО включається тоді, коли хтось із членів організації активує четверту та п'яту статтю Вашингтонського договору. Тоді НАТО включає механізм узгодження і ухвалення рішення в рамках НАТО, який може закінчитися як позитивним, так і негативним рішенням щодо участі НАТО як організації.

Альянс не може обмежувати своїх членів у їхній діяльності поза НАТО. В даному випадку Україна не є членом НАТО, тому кожна країна може діяти у випадку з Україною на свій розсуд. Але якщо ці країни потім будуть апелювати до четвертої і п'ятої статей, то в разі удари по військах на території України, їм скажуть, що, мовляв, НАТО не ухвалювало такого рішення, тому рятуйтесь самостійно. Якщо ж Росія здійснить удар по території Польщі чи країн Балтії, тоді це буде вважатися нападом на країну НАТО.

Чи має генсек НАТО повноваження за певних умов дати вказівку на відправку військ НАТО до України?

Ні, не має. Посада генсека НАТО – політико-представницька, тобто він висловлює позиції від від імені Альянсу, але самостійно не ухвалює політичних рішень. На відміну від Європейського Союзу, НАТО – це організація, в якій немає делегування повноважень з національного рівня на союзницький рівень. Жодна країна не делегує свій суверенітет у штаб-квартирі НАТО – усі рішення ухвалюються за спільним столом з правом вето консенсусом усіх держав-учасниць. Тому наразі секретар НАТО навіть комунікує в публічній сфері, спираючись виключно на раніше ухвалені офіційні рішення всієї організації та не може вийти за рамки.

Те, що зараз говорить Йєнс Столтенберг, до певної міри безпрецедентно, але він просто висловлює свою позицію. Мовляв, я вважаю, що так було б правильно, але рішення все одно ухвалює Північноатлантична рада, тобто всі учасники організації. Столтенберг найдовше займає посаду генерального секретаря та готується покинути її вже у вересні, тому його авторитет дозволяє йому робити висловлювання як щодо враження цілей на території Росії, так і нових форм підтримки України у війні.

У контексті протистояння Росії та блоку НАТО, що означатиме відправка військ, навіть якщо це будуть окремі країни Заходу? Які наслідки це матиме як для України, так і для обох сторін?

Нагадаю, що так звана велика війна починалася з російського ультиматуму від 15 грудня 2021 року Сполученим Штатам і НАТО як організації щодо повернення до кордонів 1997 року, тобто до кордонів часів Холодної війни і фізичного виходу військ НАТО з держав колишнього Варшавського договору. НАТО відповіло на це ухильно – не відступило з тих територій, але і не дало різкої відповіді. Якби рішення про введення військ до України відбулося, це можна було б вважати відповіддю НАТО на ультиматум РФ не на словах, а на ділі. Хоча відповідь на нього фактично вже була продемонстрована вступом Швеції та Фінляндії, але ця асиметрична відповідь не стосувалася України і тієї частини Східної Європи, до якої апелювали росіяни.

Ми говорили про національні контингенти чи добровільну коаліцію, але в НАТО є ще й сили швидкого реагування. А це 20, 40 тисяч людей, які можуть протягом двох тижнів бути перекинуті з однієї частини Європи на так званий східний фланг.

Якщо так станеться, що НАТО дозріє до якогось спільного рішення і втілить його в життя, це будуть саме сили швидкого реагування. Вони спочатку були призначені для перекидання до країн Балтії та Польщі, тобто на східні кордони НАТО, але їх гіпотетично можуть застосувати і в Україні. І дуже швидко, тому що інші підрозділи не зможуть оперативно зреагувати.

А це вже буде серйозна конфронтація та виклик для РФ, тому думаю, що цього не станеться. Західна стратегія передбачає уникати ескалації з росіянами та не провокувати ядерну війну. Швидше за все буде, буде поступове проникнення військ – радники, інструктори, медики, мінери, сапери, навчальні підрозділи. Тобто західні війська будуть поступово просочуватися до України, як вода крізь пісок.