Єнс Столтенберг

Столтенберг Єнс: Генеральний секретар НАТО і колишній прем'єр-міністр Норвегії

Столтенберг Єнс — восени 2023 року збирається піти у відставку та очолити Центробанк Норвегії

1. Біографія
2. Освіта
3. Сім’я
4. Кар’єра
5. Компромат

Біографія

Єнс Столтенберг народився 16 березня 1959 року в місті Осло, Норвегія.

Освіта

Єнс, закінчивши школу, потрапив до армії. Після демобілізації став студентом економічного факультету Університету Осло. У 1987 році отримав кандидатський ступінь з економіки. Захистив дисертацію з макроекономіки.

Сім’я

Єнс — політик у другому поколінні. Його батько Торвальд (1931-2018) був дипломатом. На початку 1960-х років очолював посольство в Югославії. Потім керував Міністерствами оборони та закордонних справ.

Мати — Карін (у дівоцтві Хейберг; 1931-2012) — генетик за освітою. Деякий час працювала статс-секретарем в Міністерстві торгівлі та судноплавства, а також Міністерстві торгівлі промисловості.

Дружина — Інгрід Шулеруд (1959 р.н.) — дипломат, з 2015 по 2019 рік була послом у Бельгії.

У Столтенберга двоє дітей: син Аксель (1989 р.н.) і дочка Анна Катаріна (1992 р. н.).

Кар'єра

Під впливом сестри з підліткового віку Єнс зацікавився лівими ідеями. Він брав участь у протестних мітингах біля посольства США в Осло під час В'єтнамської війни. Під час однієї демонстрації протестувальники розбили вікна диппредставництва. Кілька знайомих Столтенберга опинилися за ґратами. Але сам він уникнув затримання.

У 1979 році став журналістом рупора Робітничої партії газети Arbeiderbladet (зараз видання називається Dagsavisen). Працював тут до 1981 року.

У 1985 році Столтенберг очолив "молодіжку" Робітничої партії. З 1989 по 1990 рік працював виконавчим директором Статистичного управління Норвегії, центральної установи Королівства з виробництва офіційної статистики. У цей період він також підробляв у рідному університеті.

На початку 1990-х років Єнс керував столичним осередком Робітничої партії. Паралельно з цим був статс-секретарем в Міністерстві навколишнього середовища.

У 1993 році Столтенберг успішно балотувався в стортинг (норвезький парламент). Того ж року він був призначений на посаду Міністра промисловості. Через три роки Єнс очолив інше відомство — Міністерство фінансів.

Але вже в 1997 році пішов у відставку разом з усім Кабінетом міністрів. З 1997 по 2000 рік Столтенберг був депутатом стортингу, де працював у постійному комітеті з питань нафти та енергетики.

У 2000 році Єнс став Прем'єр-міністром Норвегії. Перше перебування Столтенберга на посаді голови уряду (2000-2001) викликало суперечки як у суспільстві, так і в Робітничій партії. Причина — приватизація ряду основних держслужб і корпорацій. На виборах 2001 року партія зазнала невдачі, отримавши лише 24% підтримки виборців. Це був найгірший показник за всю історію Робітничої партії. Столтенберг пішов у відставку.

Зате через рік він став головою Робітничої партії та у 2005 році взяв реванш на нових виборах, перемігши на них і сформувавши Кабінет міністрів. Другий раз Столтенберг керував урядом вісім років (з 2005 по 2013 рік). Серед його міністрів була гендерна рівність: по десять глав відомств чоловіків і жінок.

Ключовими політичними питання стала війна в Афганістані та участь у ній норвезького контингенту, видобуток нафти в Баренцевому морі, права сексуальних меншин, імміграція і якість стандартної освіти. Після переобрання у 2009 році Столтенберг працював над реакцією королівства на світову рецесію і підтримував ідею екологічної політики за допомогою приватного і корпоративного оподаткування.

У березні 2014 року Північноатлантична рада обрала Єнса Столтенберга Генеральним секретарем НАТО. Офіційно на посаду вступив у жовтні. Тоді ж він заявив, що українське питання стане пріоритетним для нього.

У 2019 році Столтенберг переобирався. Восени 2023 року його повноваження закінчуються. Країни НАТО хотіли продовжити термін його перебування в кріслі Генсека. Але сам Столтенберг відмовився.

Передбачається, що після роботи в Альянсі він очолить Центральний банк Норвегії.

Компромат

В кінці 1980-х — початку 1990-х молодим шанувальником лівих ідей зацікавилися спецслужби Радянського Союзу. КДБ почав вербувати норвежця і навіть придумав йому псевдонім — Стеклов. Однак Єнс відмовився від співпраці та навіть повідомив про свої зв'язки в поліцію.

У 2001 році Столтенберг потрапив в аварію. На партійній машині він врізався в інший автомобіль, що стояв на парковці. Після інциденту Єнс не залишив ні свого імені, ні телефону, за яким потерпілий власник міг би з ним зв'язатися. В результаті ремонт машини (вісім тисяч норвезьких крон) оплатила партія.

На 52-й день народження від однопартійців та місцевої профспілки Єнс отримав у подарунок моторний човен. Його оцінили у 380 тисяч крон. Громадськість обурило те, що податок на презент заплатив не сам Столтенберг, а дарувальники.