Потужний спалах на Сонці спричинив найсильнішу радіаційну бурю на Землі з 2017 року

У травні 2024 року інтенсивність спалахів на Сонці досягла X12, що навіть вплинуло на космічну погоду на Марсі. На Землі ця активність спричинила вражаючу хвилю полярних сяйв, які можна було спостерігати навіть в Україні.

Ці заряджені сонячні частинки бомбардували атмосферу Землі, рухаючись вздовж силових ліній магнітного поля планети до полюсів. Інтенсивний тиск сонячного вітру спричинив вирівнювання магнітного поля Землі, посиливши його на екваторі та змістивши полярні сяйва до нижчих широт.

Наслідки нової бурі

Нещодавній спалах M9.7 не лише спричинив полярні сяйва в північних широтах Землі, але й вплинув на роботу короткохвильового радіозв'язку, який вийшов з ладу на освітленій сонцем стороні планети.

Водночас сильна радіаційна буря становила небезпеку для екіпажів літаків, що призвело до зміни маршрутів польотів, щоб уникнути зон з високим рівнем радіації. Попри ці збурення, не було зафіксовано жодних збоїв у роботі супутникових систем, хоча супутники залишаються дуже вразливими до гамма- та рентгенівського випромінювання, а також до плазми від викидів корональної маси Сонця.

Чому такі події можуть бути небезпечними

• Значним ризиком для земної інфраструктури є індукція постійних струмів у довгих металевих конструкціях. Енергетики особливо насторожено ставляться до цього явища після того, як у 1989 році під впливом потужної геомагнітної бурі розплавився трансформатор на підстанції у Квебеку, Канада.
• Виявити вплив сонячної активності на трубопроводи складніше. Індуковані в трубах струми прискорюють корозію, яку важко виявити, особливо в підземній інфраструктурі. Крім того, можуть постраждати системи залізничної сигналізації, оскільки рейки можуть індукувати струми.
• Глобальні навігаційні системи також зазнають впливу підвищеної сонячної активності, що призводить до потенційних збоїв у роботі.

Пік сонячної активності може настати на пів року раніше, ніж очікувалося, потенційно вже восени 2024 року. Оскільки ці сонячні явища стають частішими та інтенсивнішими, потреба у стратегіях готовності та пом'якшення наслідків стає все більш критичною.