Під час війни витрати держави різко зростають, тож доводиться або більше брати в борг, або нарощувати емісію, або підвищувати обсяг зборів з населення. Виходячи з останнього рішення уряду підвищити тариф на світло та судячи із озвучених планів змінити податки, в Україні настав час для третього варіанту.
Економіст-аналітик Сергій Фурса, розмірковуючи про зростання тарифів та податків, висловив думку, що наразі українці в тилу живуть переважно так, як наче нічого не сталося. Але чи дійсно це так, та як само мають жити українці далеко від лінії фронту? Ці непрості та болючі питання Фокус обговорив з експертами.
Кому війна, а кому — тарифи
Реакція українців на підвищення тарифів лякає. Про це економіст Сергій Фурса написав у своїй колонці в NV. "Війна війною, але низькі тарифи, звичні податки та кокосовий лате за розкладом?", — запитує він.
На думку аналітика, українці в тилу живуть переважно так, як наче нічого не сталося: курс стабільний, інфляція мінімальна, продуктових карток немає. Вони сприймають наявну ситуацію, як належне, та не хочуть розуміти, що війна — це дорого.
"Популізм — наше все. Дорослішати ми не згодні. Ми продовжуємо вимагати дива. Зберігати низькі податки. Низькі тарифи. І фінансувати війну. Бажано ще найняти 100500 найманців, щоб воювали вони. Якщо українці не здатні подорослішати під час війни, то що має статися, щоб інфантильність пішла? Астероїд? Іншопланетяни? Зомбі-апокаліпсис? Чи навіть тоді українці будуть вимагати низьких податків і дешевих тарифів?", — емоційно зауважує Фурса.
Варто зазначити, що війна — це, безумовно, дорого, але не для всіх. Наприклад, як пишуть ЗМІ з посиланням на дослідження R&D центру YouControl, за 2022-2023 роки 27 народних обранців в Раді заробили у війну стільки ж, скільки інші 374 депутати разом.
Майже всю війну українці чують про шалену корупцію, зокрема, в Мінобороні, але жодного серйозного покарання не було (або ж про це не розповідали публічно). У травні генеральний інспектор Пентагону Роберт Сторч представив доповідь, у якій зазначив, що корупція в Україні залишається однією з найвищих у Європі. А війна з РФ створила можливості для її розвитку.
Експерти кажуть, що несправедливість, коли "одним — все, іншим — закон", просто вбиває людей. У той час, коли одні поповнюють "батальйон Монако", інші віддають останні гроші та життя, але й цього виявляється замало. Бо треба не просто віддавати, а ще й радіти, що доведеться віддавати ще більше.
"Зниження рівня життя не має значення: податки потрібно підвищувати"
Під час війни витрати держави різко зростають, тож доводиться або більше брати в борг, або нарощувати емісію понад реальне зростання економіки, або підвищувати податки, каже аналітик компанії "Центр біржових технологій" Максим Орищак.
Коли витрати держави різко зростають, доводиться або більше брати в борг, або нарощувати емісію понад реальне зростання економіки, або підвищувати податки
"Надмірна емісія контрпродуктивна. На дистанції понад 6 місяців вона лише розкручує спіраль інфляції та веде до фінансової кризи. Щодо держзапозичень, то Україна майже вичерпала свої можливості. Якщо у 2021-му держборг становив 48,9% від ВВП, то у 2023 році він досяг 84,4%, а у 2024-му перевищить 90%. Це критичні позначки для економік, що розвиваються. Коли країна їх переступає, з високою ймовірністю вона не зможе повернути борги — їх доведеться списувати. Оскільки кредиторами України виступають західні країни, для яких війна — це ще й якоюсь мірою "бізнес-проект", через організації на кшталт МВФ вони дають "рекомендації", як їм повернути гроші".
Якщо не брати в борг та не друкувати гроші, державі залишається лише один варіант — збільшувати збори з населення, продовжує експерт. Іншого вибору немає, і зниження рівня життя українців не має значення. Фінансування отримати все одно більше немає звідки.
На думку Максима Орищака, частина громадян України понад два роки жила у воєнних обставинах, і для них державна економіка стала важливішою за особисту. Ці люди лояльніші до змін. Водночас інша частина українців, незважаючи на війну, продовжувала жити у мирній парадигмі, коли "особиста економіка" залишається важливішою за державну. "Наразі державна військова економіка все сильніше вторгається у особисті "мирні економіки" українців. І через те, що незрозуміло, де це зупиниться, на якому рівні буде знайдено новий баланс, громадяни природно відчувають страх, гнів і невдоволення", — вважає експерт.
Для громадян, які понад два роки жили у воєнних обставинах, державна економіка стала важливішою за особисту
Податки зростуть, але чи допоможе це фінансувати державні видатки?
Аналітик Данило Монін вважає, що сьогодні деякі люди живуть у паралельній реальності та не відчувають, як живе решта населення України. "Піднімати податки у війну — це просто ідіотизм, бо жодне підвищення податків не забезпечить зростання надходжень і тим більше вирішення стратегічних завдань у вигляді перемоги у війні. З цим завданням Україні зможе допомогти тільки зовнішня допомога проти ворога, який економічно має в 10+ разів більшу економіку та можливості", — відзначив експерт у розмові з Фокусом.
Важливо В Україні значно зростуть податки: у Кабміні назвали причинуТакої ж думки виконавчий директор CASE Ukraine Дмитро Боярчук, що зауважив нещодавно: "Навіть якщо ми збиратимемо в бюджет 100% нашого ВВП, віддаючи до скарбниці все зароблене, ми не зможемо самостійно покрити потреби нашої оборони. Скільки б податків ми не платили — більше на 10%, 20%, 50% — їх все одно не вистачить для потреб цієї війни. Ні цього року, ні наступного, ні через 5 років. Наша економіка занадто мала, а виклики занадто великі".
Експерти застерігають: побічними ефектами підвищення податків буде подальше збільшення корупції у розподілі бюджету в умовах більшої військової та фінансової допомоги. Щодо тарифів, продовжує Монін, то в цілому їх можна індексувати на рівень зростання доходів громадян або на рівень інфляції. Проте перекладати на плечі населення руйнування енергетики, викликані, зокрема, "розпилом коштів" на її захист із нульовим результатом, — неправильно. Механізми мають бути іншими.
Серед альтернатив підвищенню податків Данило Монін назвав економне витрачання коштів бюджету, зниження вартості депозитних сертифікатів НБУ і вартості державних паперів у гривні (що мінімізує витрати обслуговування внутрішнього боргу), реструктуризацію євробондів, нові домовленості з МВФ по відсоткам (не за корупційними 8,5%, а за стандартними 2-3% річних), мінімізацію "божевільних" тендерів, девальвацію гривні, емісію до 5% ВВП (як у 2022 році).
"Насправді є безліч інструментів, які дадуть набагато більше грошей, ніж теоретичні цифри від підвищення податків, — підсумував аналітик. — Потрібно проводити економічну політику, яка не призведе до відходу в тінь і не стане перешкодою для інвестицій у майбутньому. А не організовувати додаткову ренту з території, прикриваючись тезами, що країні не вистачає грошей на війну".
Як зберегти психоемоційний стан у стресових умовах третього року війни з РФ
Моральний бік питання тилового життя Фокус обговорив і з психологами. Чи дійсно українці звикли до війни та живуть у тилу, начебто її немає? Психологи вважають, що казати так, коли майже в кожній родині хтось воює на фронті, коли в більшості українців є загиблі родичі та друзі, коли у центрі Європи у XXI столітті будь-якої миті може прилетіти снаряд і забрати життя, все ж таки не зовсім чесно.
Що менше у людини ресурсів, то агресивнішою вона стає
Психологиня Олександра Алексєєва поділилася базовим психологічним принципом: що менше у людини ресурсів, то агресивнішою вона стає, то легше та швидше вона втрачає людське обличчя. "Якщо ми насправді хочемо зупинити війну, а не продовжувати колективний біль, то, на мій погляд, він зупиняється так само, як і біль індивідуальний. Потрібно, щоб життя кожної окремої людини було якомога легше і спокійніше, воно має бути насичено всіма можливими ресурсами".
"Звісно, українці пам'ятають, що в нашій країні війна, — додає психологиня Марина Деркач. — Вони пристосувалися фізично, почали вибудовувати якесь нове життя, вони посміхаються, зустрічаються з друзями та іноді відпочивають. Зовні це схоже на мирне життя, але це зовсім не значить, що люди звикли до війни, або живуть так, ніби її взагалі немає. Чимало людей намагаються продовжувати жити, і це точно краще, ніж синдром "відкладеного життя", що характеризується втратою власної суб'єктності".
Експертка додає: така поведінка та пристосування до нових умов допомагає зберегти психоемоційний стан, який всім мешканцям країни знадобиться після перемоги.