Росія істерить, Китай опинився в пастці: Загородній – про те, чого чекати від саміту миру

Дозвіл бити по території Росії став переломом у війні, адже ніщо так не змусить РФ прагнути миру, як удари по ній, вважає Тарас Загородній.

Уже цими вихідними, 15-16 червня, у Швейцарії відбудеться саміт миру, покликаний вирішити проблему російської агресії проти України та усунути загрози, які створює Росія. В основі саміту – українська "формула миру", але цього разу на обговорення буде винесено тільки три її пункти з десяти: безпека АЕС, продовольча безпека, обмін полоненими і повернення дітей, депортованих до РФ.

Політичний та економічний експерт Тарас Загородній в інтерв'ю Главреду розповів, чого Україні чекати від саміту миру, чому через нього заметушилася Росія, а Китай потрапив у пастку, які умови мають скластися для того, щоб Путін міг брати участь у саміті миру, а також яка подія стала переломом у війні і різко збільшить прагнення Москви до миру.

Чого Україні чекати від саміту миру, на ваш погляд? Яке його практичне і символічне значення?

Чесно кажучи, спочатку я скептично ставився до саміту миру, але після того, як його почали активно торпедувати Росія і Китай, вважаю, що саміт ще не відбувся, але дивіденди Україні вже приносить. Якби саміт був порожнім, як часто говорять, зокрема й у нас, то Москва і Пекін не нервували б так через нього. Мабуть, вони розуміють довгострокові наслідки цього саміту. Адже виходить, що той, хто не приїжджає на саміт миру, підтримує війну. І той самий Китай, який доводить, що ратує за мир, опиняється у вкрай неприємному становищі.

Крім того, я часто говорю про те, що добрим словом і пістолетом можна домогтися більшого, ніж просто добрим словом. Цей саміт – це "добрі слова", які задають довгострокову рамку, а "пістолет" – це удари по території Росії.

Наприклад, конференція 1943 року, на якій збиралися Сталін, Черчилль і Рузвельт. Чи знали вони, коли закінчиться війна? Ні, не знали, але вже обговорювали і питання тактичного характеру, і бачення того, як має бути побудований післявоєнний світ. Це теж були "добрі слова", за чим послідувала реалізація наміченого.

Істерика Китаю і Росії показова: перший намагається не допустити появи на саміті у Швейцарії інших країн, друга нервує і збирає на своїй власній зустрічі глав інших держав. Це говорить про те, що саміт серйозніший, ніж думають українці. Якби це був порожній захід, РФ і Китай так не метушилися б.

Чи вважаєте ви правильним те, що Росія не запрошена на цей саміт, хоча є стороною конфлікту?

Для запрошення Росії ще не визріли потрібні обставини. Адже і Гітлера на Тегеранську конференцію не запрошували – його "запросили" вже на Нюрнберзький трибунал після того, як Німеччина капітулювала. От і для запрошення Путіна мають скластися певні умови.

План Зеленського проголосований в ООН, його підтримали 140 країн. Саміт миру розглядатиме поки що тільки перші три пункти цього плану. І зараз Україна продавила можливість завдавати ударів по території Росії. Усе це спрямовує РФ у правильне русло.

А як може вплинути (якщо вплине) на ефективність саміту відсутність представників Китаю на ньому?

Нічого страшного. Значить, для Китаю ціна "вхідного квитка" на другий аналогічний саміт має бути набагато вищою. Адже Китай, заявляючи, що виступає за мир, фактично просуває анексію територій. Значить, Пекіну ще рано з нами розмовляти. І, значить, на іншому саміті Китай буде на інших позиціях. Хоча мало що трапиться до того часу. Можливо, прилетить дрон у компресор, який качає нафту до Китаю... Як показує практика, за таких обставин думки вже йтимуть у правильному напрямку.

Безумовно, присутність представників Китаю на саміті була б бажаною, але їхня відсутність не є смертельною.

Основні наші союзники будуть присутні, підтримувати нашу "формулу миру" теж будуть, удари по території РФ уже санкціоновані, при цьому всі "російські народні казки" про ядерний удар розвіялися, як дим, – з огляду на все це Китай може не приїжджати й надалі.

Китайці намагаються торгувати своїми миротворчими зусиллями і за рахунок України показати, що вони щось вирішують. Ну, добре, нехай так, але тоді все вирішиться без них, і Китай опиниться в дуже неприємній ситуації. Пекін наполягав, що він послідовно відстоює Статут ООН, але виявилося, що ці слова не відповідають дійсності. І підрив репутації буде проблемою Китаю, не нашою.

Україні нема чого втрачати, вона б'ється за виживання. А допомога Китаю Росії, звісно, нашій країні не вигідна. Заклики китайців зупинитися на лінії розмежування – це робота на Росію. Нас це не влаштовує, тому китайці можуть не приїжджати на саміт. А якщо зберуться їхати, то нехай приїжджають із тими пропозиціями, які влаштовуватимуть Україну та її союзників.

Як ви вважаєте, враховуючи специфіку Росії, чи здатний саміт миру наблизити Україну до встановлення миру на умовах Києва? Чи все вирішуватиметься на полі бою?

Звичайно ж, миттєвих результатів саміту не буде, на це розраховувати не варто, але задані рамки дозволять мобілізувати потрібні Україні зусилля.

Там лунатимуть дуже неприємні для РФ речі: викрадення Росією дітей, обмін полоненими "всіх на всіх", свобода судноплавства. З останнім Україна вже впоралася без жодних порадників, загнавши СБУшними дронами Sea Baby Чорноморський флот РФ хтозна-куди.

Світ розділився на два табори, і цей саміт покаже, що всі розмови Китаю про мир виявилися фікцією, що зажене Пекін у дипломатичну пастку. Тим більше, подейкують, що це Путін попросив китайців не приїжджати – це їхні проблеми, що вони слухають якогось божевільного ідіота і змушені розповідати "китайські народні казки" про те, що 26 країн підтримали "мирну" ініціативу Пекіна, а 45 дали позитивний відгук. Але при цьому списку країн Китай не показав.

Для держави, яка претендує на ключові ролі в цьому світі, якось усе це тухло.

Основне вже зроблено – дозволено удари західною зброєю по території Росії. Адже ніщо так не змусить РФ прагнути до миру, як удари по ній. Це реальні кроки з реалізації мирного плану Зеленського і пунктів саміту миру.

Ви побіжно згадали про альтернативну зустріч, яку Росія проведе паралельно із самітом миру. Яке буде значення цієї зустрічі? Навіщо вона Росії? Просто щоб перебити порядок денний саміту в Швейцарії?

Так. Це спроба показати, що існує альтернативна точка зору. Зберуться, ну і все.

Не думаю, що на цій зустрічі зберуть ідіотів, які будуть відкрито підтримувати агресію Росії проти України. Найімовірніше, там звучатиме дуже розпливчаста термінологія.

Чи можуть на саміті заговорити про те, що Росія повинна вивести свої війська з України?

За це вже проголосували в ООН. На цьому саміті обговорюватимуть три пункти плану Зеленського з десяти, а на наступному – вже може бути все решта.

Росія метушиться і намагається домогтися перемир'я, тому що розуміє, що восени вже буде видно проблеми з її енергетикою, і тоді вона опиниться в зовсім слабкій позиції: коли в тебе валиться економіка, складно розповідати, який ти сильний. Україна буде дотискати РФ військово-політичним шляхом, щоб домогтися виведення російський військ зі своєї території.

На ваш погляд, сьогодні Захід підтримує абсолютно всі пункти "формули миру" Зеленського і готовий допомагати Україні аж до звільнення всіх територій, окупованих Росією?

Західні політики не особливо відрізняються від українських: ніхто не хоче напружуватися. Ідеальна модель поведінки західного політика – співчувати українцям, переживати про те, як їх убивають, говорити гучні слова, "пиляти" міжнародну допомогу, яка видається для підтримки українських біженців.

А Україна змушує їх виходити із зони комфорту.

Тепер, продавивши можливість бити по території РФ, потрібно вимагати від західних політиків, щоб вони змусили Росію зібрати манатки і шурувати на кордони 1991 року. Зрозуміло, вони особливо не хочуть цього робити, але це їхні проблеми.

Поки що це наші проблеми – війна на нашій території і гинуть наші люди.

Потрібно змушувати. Коли американці скажуть, що не можуть дати Україні ATACMS, потрібно уточнювати: "А ви що, з Путіним домовилися?". Це підриває репутацію не нашу, а країн, у які не будемо тицяти пальцем, але які розповідають, як вони борються за демократію, збереження територіальної цілісності та дотримання Статуту ООН.

Якщо підсумувати все, про що ми говорили, на ваш погляд, міжнародна обстановка щодо війни в Україні зараз складається на користь Києва чи Москви?

Переломний момент настав – дозвіл бити по РФ отримано, і його потрібно нарощувати.

До речі, це автоматично означає й удари по території Білорусі. Фактично Україна вже убезпечила свій північний фронт. Думаю, що Лукашенко із сумом усвідомлює, що щонайменше Мозирський і Новополоцький НПЗ можуть виявитися зайвими на білоруській території.

Наразі ініціатива на боці України, і потрібно її реалізовувати: вимагати більше зброї, авіації та всього іншого. На Заході бояться хаосу в Росії – так нехай РФ шурує на кордони 1991 року, і тоді там буде спокійніше, менше хаосу.