Від Віма Вендерса до Марини Вроди. У Чернівцях розпочинається фестиваль глядацького кіно «Миколайчук Open»

У перший рік показувати тільки українську програму. Тепер же на фестивалі, окрім позаконкурсної добірки світових гітів — короткометражний український і повнометражний міжнародний конкурси.

Цьогоріч у програмі — фільми з Каннського і Венеційського фестивалів, горори, авторська кінофантастика, нові роботи лауреатів «Оскару» й українське кіно — найновіше та класичне — всього понад 50 картин.

Фільмом відкриття є режисерська робота культового американського актора, лавреата «Оскара» Віго Мортенсена «Мертвим не болить».

«Мертвим не болить»

Дія цієї драми-вестерну розгортається в Америці у переддень, під час і після Громадянської війни. Головна героїня, франко-канадка Вів’єн Ле Куді (німецька зірка Вікі Кріпс), намагається бути незалежною в переважно чоловічому світі. Аби здихатися багатого переслідувача, вона тікає з данським мігрантом Хольгером Ольсеном (Мортенсен), але відмовляється вийти за нього; між тим на неї очікує нова небезпека в особі жорстокого сина місцевого землевласника. Мортенсен свідомий, що у США 1860-х див не буває, тож подальший розвиток подій включає зґвалтування, небажану вагітність, смерть героїні та криваву помсту. Кінокритик із журналу Variety зазначає: «Скільки партнерів прив’язували себе до чужої мрії, а потім змушені були пристосовуватися, коли вона виявлялася розчаруванням? Фільми нечасто показують цей досвід із погляду жінки, що робить просвітницький підхід Мортенсена досить освіжаючим, навіть якщо незалежність Вів’єн проявляється таким чином, що це відчувається як погана новина».

Вартий уваги ще один позаконкурсний фільм «Не очікуйте забагато від кінця світу» румунського режисера Раду Жуде.

Анжела понаднормово гарує на низькооплачуваній роботі заради зйомки відеоролика про безпеку на робочому місці. Відволіктися від стресу їй допомагає TikTok, де вона викладає непристойні відеоролики, приховавши обличчя маскою. Водночас режисер уводить паралельний сюжет, вмонтовуючи фрагменти ігрового фільму 1981 року «Анжела рухається далі» (реж. Лучан Брату), в якому зірка румунського кіно, акторка Доріна Лазар грає таксистку Анжелу. Героїні-тезки стикаються з мізогінією та знеціненням, а своєї кульмінації ця сатира сягає, коли вони зустрічаються. На кінофестивалі в Локарно фільм отримав спецприз журі.

Ще одна позаконкурсна цікавинка — 3D-документальний фільм живого класика європейського кіно Віма Вендерса «Ансельм». Схарактеризована як «імерсивна», картина розповідає про творчість німецького художника та скульптора Ансельма Кіфера. Проєкт висвітлює його творчість, життєвий шлях, джерела натхнення, а також захоплення митця міфами й історією. Метою є «розмивання» кордонів між кіно й живописом за допомогою 3D-зображення. Світова прем’єра фільму відбулася на Каннському кінофестивалі.

«Ансельм»

Що ж до міжнародного конкурсу, то тут безумовним «цвяхом» можна вважати «Кріпачку»  (реж. Дорота Кобєла і Г’ю Велчман) — повнометражну анімаційну екранізацію класичного польського роману «Селяни», виконану в техніці олійного живопису (!).

Головна героїня Ягна — молода красуня в польському селі наприкінці ХІХ століття. Довкола — постійні плітки, класова ворожнеча, відданість традиціям і закам’янілий патріархат. Обравши власний життєвий шлях, жінка опиняється між бажаннями найбагатшого фермера села, його старшого сина, взаємно закоханого в неї, та можновладних чоловіків. Спротив Ягни призводить до трагічного зіткнення з сільською громадою.

А втім, у міжнародному конкурсі «Миколайчук Open» гідно представлено й українське кіно.

«Кріпачка»

Так, у «Степному» Марини Вроди події розгортаються на тлі зимових краєвидів, спорожнілих сіл і все більшого відчуження між людьми в пострадянській Україні. «Степне» — це історія Анатолія, чоловіка, середніх років, який повертається додому з великого міста, щоб доглянути за хворою матір’ю. Тяжка недуга матері, зустріч із братом і жінкою, яку він кохає, змушують Анатолія замислитися над прожитим життям і минулими вчинками. В тому ж Локарно фільм отримав приз за найкращу режисерську роботу на Міжнародному кінофестивалі.

«Назавжди-Назавжди» (реж. Анна Бурячкова) — так само історія про індивідуальні й колективні травми перехідної доби, але очима іншого покоління – молоді 1990-х. Старшокласниця на ім’я Тоня переходить зі школи в центрі міста до іншої — в спальному районі. Вона потрапляє до відчайдушної компанії, разом із якою шукає пригоди на околицях Києва. Незабаром дівчина починає відчувати потяг одразу до двох нових приятелів, і це виливається у заплутаний любовний трикутник. Водночас складне минуле Тоні переслідує її. Фільм визнаний найкращим на кінофестивалі в Котбусі.

Також цьогоріч на фестивалі без перебільшень розкішна ретроспектива української класики: «Тіні забутих предків» (реж. Сергій Параджанов, 1964), «За двома зайцями» (реж. Віктор Іванов, 1961), «Наталка Полтавка» (реж. Іван Кавалерідзе, 1936), «Співачка Жозефіна й мишачий народ» (реж. Сергій Маслобойщиков, 1994), «Прикольна казка» (реж. Роман Ширман, 2008), «Прелюдія долі» (реж. Сергій Лисецький, 1984), «Іду до тебе...» (реж. Микола Мащенко, 1971).

«За двома зайцями»

Що ж до національного конкурсу короткого метру, то тут беруть участь 27 кіноновел, розбитих на чотири блоки — «Уроки історії», «Війна триває»,

«Родинні звʼязки», «Про тіло і душу».

Фільмом закриття фестивалю стане «Яремчук: Незрівнянний світ краси» (реж. Артем Григорян).

«Яремчук: Незрівнянний світ краси»

Це — неігрова біографічна драма про Назарія Яремчука, якого безумовно можна назвати першою українською попзіркою. Фільм складається з інтерв’ю з близькими Назарія, його особистих щоденників та ексклюзивних хронікальних зйомок. Перед нами розкривається його шлях від перемоги на сцені «Пісні року-71» у складі ВІА «Смерічка» до політичних переслідувань КДБ, смерті Володимира Івасюка та виступів у Афганістані й у Чорнобилі.

«Миколайчук Open» триватиме з 15 до 23 червня.

Колаж: Микола Шиманський, Детектор медіа