/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F18%2Fd8743e633a95a1c3d635e522410d43cc.jpg)
Втрачене, але не забуте: Даша Астафʼєва позує на відтвореній картині, яку вкрали росіяни
Херсонський музей разом з фольклористкою Яриною Сізик та режисеркою анімації Марії Духовне Личко запустили проєкт «Викрадене мистецтво», присвячений картинам, які були викрадені росіянами під час окупації. Ідея є відповіддю на спробу знищити нашу культурну спадщину, розкрадаючи Херсонський художній музей ім. Олексія Шовкуненка. Загалом з музейного фонду окупанти вивезли понад 10000 творів мистецтва.
«Україна ніколи не була поза контекстом розвитку мистецтва, а навпаки проявлялась як самодостатня і з безліччю багатств. Ми не можемо дозволити росіянам вкотре привласнити, викрасти свої культурні надбання минулих століть. Ця спадщина є доказом нашої незалежности, нашої мистецької самобутності, окремості від російського контексту. А замах на неї – логічним продовженням імперської політики росії, неодмінним знищенням не лише територіальної, а й нашої культурної цілісності», – Ярина Сізик, фольклористка, учасниця гурту ЩукаРиба.
Метою проєкту стала спроба відтворити викрадене мистецтво, що знаходиться на чужині. Для цього використали роботу з памʼяттю – нам нагадують про зниклі картини, щоб не дозволити забути про втрачену спадщину.
Першою роботою, яку вдалось відтворити, стала картина Михайла Брянського «Портрет дівчини у вишиваній сукні». Цікавою також є історія відтворення сорочки, яка зображена на полотні. Її вишила херсонська гідеса Інна Микуцька під час окупації. Жінка пригадує: «Коли я вишивала, то мріяла, що буду водити екскурсії вільним Херсоном». Оживити й осучаснити копію картини допомогла Даша Астафʼєва, яку мисткині перетворили на дівчину у вишиваній сукні з вкраденого полотна.
«Це наша спроба в режимі реального часу відповідати на спробу знищити українські культурні надбання. Формат віртуальних і водночас живих копій картин дозволяє передавати важливий меседж – втрачене, але не забуте. І навіть перебуваючи на чужині, мистецтво може жити й спілкуватись з глядачем. Але для цього ми повинні постійно звертатись до памʼяті з креативними, цікавими нагадуваннями», – Марія Марія Духовне Личко, режисер анімації.
Ще одна ціль проєкту – допомога Херсонського художнього музею ім. Олексія Шовкуненка. Анімації мають привернути увагу до інституції, яка потребує підтримки після розграбування російськими окупантами.

