Лемури, що відстукують ритм, проливають світло на еволюцію людей: як ми навчилися створювати мелодії

Навряд чи ми могли припускати, що саме лемури зможуть пролити світло на любов людей до музики, але нове дослідження припускає, що здатність співати розвинулася у приматів на ранній стадії. Вчені вивчили те, як лемури в дикій природі співають один одному серенади й дійшли висновку, що їхні вокальні здібності можуть пролити світло на здатність людей створювати мелодії, пише Daily Mail.

Індриси, також відомі як "співочі лемури", живуть невеликими сім'ями в тропічних лісах Мадагаскару і спілкуються за допомогою пісень, як птахи або люди. Вчені виявили, що вони також використовують ритмічні звуки, наприклад, сигнали тривоги, щоб попередити членів своєї групи про наближення хижаків.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

У новому дослідженні команда з Університету Ворика виявила, що лемури, які співають, здатні утримувати однаковий час між звуками або нотами, що призводить до постійного ритму або ритму, який дуже нагадує музику. Ця здатність також відома як "ізохронія" у спілкуванні.

Під час експерименту вчені записали пісні лемурів, що співають, а також їхні сигнали тривоги на різних лісових ділянках Мадагаскару, спостерігаючи за тваринами в дикій природі в період з 2005 по 2020 роки. За словами провідної авторки дослідження К'яри Де Грегоріо, загалом вони з колегами виділили ноти й інтервали між ними у 820 піснях 51 лемура, а також розрахували ритмічне співвідношення для кожної пари послідовних інтервалів.

Результати аналізу команди свідчать про те, що ізохронія присутня у всіх піснях і сигналах тривоги — це робить її фундаментальним аспектом у спілкуванні співочих лемурів. За словами Де Грегоріо, результати їхньої з командою роботи свідчать про те, що індриси — тварини з найбільшою кількістю голосових ритмів, спільних з музичним репертуаром людини. Ба більше, вони по суті обійшли птахів та інших ссавців.

Тепер учені вважають, що елементи музичних якостей людини, ймовірно, розвинулися ще на ранніх стадіях розвитку у приматів. З огляду на те, що сигнали тривоги, ймовірно, існували до складніших вокалізацій, таких як пісні, ізохронія могла бути спадковим ритмом, з якого походять інші ритмічні патерни.

Автори дослідження також вважають, що їм, по суті, вдалося виявити еволюційне коріння музичного ритму. За словами співавторки дослідження, докторки Дар'ї Валенте з Туринського університету, отримані ними з колегами результати також демонструють, що основи людської музикальності можна простежити до найбільш ранніх систем комунікації приматів.

Раніше Фокус писав про те, що закохані лемури проливають світло на таємницю моногамії.