У неділю, 23 червня, прем'єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу заявив про намір зменшити інтенсивність бойових дій у секторі Газа та розпочати нову військову операцію в Лівані проти угруповання "Хезболла". Це викликало нервову реакцію з боку західних партнерів, які заговорили про небезпеку того, що до війни у такому разі може приєднатися Іран. Утім, не припиняються бойові дії у секторі Гази. Про те, доколи там триватимуть бойові зіткнення, а також про ймовірність нової операції в Лівані в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA розповіла прес-секретар Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) Анна Уколова.
– Анно, розкажіть, будь ласка, як змінилася війна з жовтня 2023 року, коли стався напад на мирних жителів?
– Для нас війна триває не лише в секторі Газа, вона йде у кількох локаціях, і розвиток подій у кожному випадку дещо відрізняється. Якщо ми говоримо про сектор Гази, то там уже 8 місяців тривають ключові військові дії, які почалися з терористичної атаки ХАМАС на ізраїльські міста. Кількість підрозділів, що перебувають на території сектору Газа, набагато менша, ніж їх було, коли ми розпочинали наземну операцію.
За 8 місяців армія Ізраїлю виконала дуже велику роботу, дуже багато терористів з ХАМАСу було ліквідовано або заарештовано. Ми знищили дуже значну частину інфраструктури терористів – це величезна кількість тунелів, пускові установки, чимала кількість зброї. Обстріли Ізраїлю з території сектору Гази значно знизилися, стали дуже рідкісним явищем.
Тобто основні пускові установки, точки зберігання ракет вже були виявлені та знищені. Так, є ще точкові місця, бо для того, щоб знайти все, потрібно обшукати кожен сантиметр сектору Гази.
– Іншими словами, зробити це дуже непросто?
– ХАМАС дуже серйозно пронизав своєю інфраструктурою весь сектор Гази – практично всі будинки, усі цивільні установи, куди б не заходили солдати, чи то лікарня, школа чи дитячий садок, практично всюди знаходилася якась згадка про діяльність ХАМАС. Є входи в тунель у приватних будинках під дитячими ліжечками та зброя у дитячих шафах.
Зрозуміло, що ці цілі, які перед нами стояли з початку війни, ще не досягнуті, але ми серйозно просунулися у цьому напрямку.
Днями було ліквідовано одного з терористів, який займався розробкою планів з виробництва озброєння. І було ліквідовано дуже велику кількість терористів командного складу, рівня командирів бригад та батальйонів. На сьогоднішній день можна сказати, що жодної бригади сектора Гази вже не існує як боєздатної одиниці. Протидія з боку ХАМАС та інших терористичних організацій іде більше у форматі точкових, поодиноких нападів. Іноді вони виходять групами, іноді одна людина виходить із РПГ і намагається вцілити по солдатах.
Важливо зазначити той факт, що за 8 місяців Ізраїль доклав величезних зусиль для того, щоб постачати максимум гуманітарної допомоги для мирного населення сектору Гази. Це відбувалося паралельно із бойовими діями. Є кілька КПП, котрі постійно працюють, через які заходять гуманітарні вантажі. Щоденно туди заїжджають сотні вантажівок з їжею, продуктами, медикаментами.
Тобто, ми робимо багато для того, щоб для мирних жителів сектору Гази війна проходила легше. Знову ж таки, сама активність дій армії Ізраїлю на території сектора Гази знизилася.
– Яка ваша ключова ціль у секторі Гази? Чи можна говорити про те, що армія Ізраїлю готова вийти з цих територій?
– Аби зупинити бойові дії? Ні, звісно, ми наразі не готові зупинити бойові дії. Основна мета, яка для нас у пріоритеті, це звільнення заручників, які все ще перебувають на території сектору Гази. Ми повинні їх повернути, і ми не можемо зупинятися доки всі викрадені 120 людей не повернуться до Ізраїлю.
Мені здається, всі розсудливі люди хотіли б жити в країні і розуміти, що якщо щось станеться, їхня країна зробила все для їхнього звільнення. І навіть страшно думати про те, в яких умовах утримуються ті люди, які перебувають 8 місяців у полоні.
І я нагадаю, що там є діти. Наприклад, Кфір Бібас вже більшу частину життя прожив у полоні. Страшно про це думати, але саме такою є дійсність.
Кфір – це найменший заручник, якого взяли у полон у жовтні. На той момент йому було сім місяців.
– Він із батьками у полоні?
- Так, батько, мати, 4-річний син та маленький Кфір. Вони не з власної волі стали символом цієї боротьби за визволення полонених. І вони – єдині діти, яких ХАМАС не звільнив під час угоди, яка була у листопаді 2023 року. Терористи мали звільнити всіх дітей із матерями, але сім'ю Біба не звільнили.
– Поговоримо про північні кордони Ізраїлю. Напередодні прозвучала заява США, що операція Ізраїлю в Лівані може призвести до відповіді з боку Ірану, і це може призвести до більш широкої війни. Яка позиція армії Ізраїлю щодо цього питання?
– Зрозуміло, що будь-які воєнні дії мають певні ризики. Але зрозуміло, що Іран у будь-якому випадку має стосунок до того, що відбувається на Близькому Сході. Іран спонсорує ХАМАС, "Хезболла". Іран також підтримує хуситів, які також ведуть свою діяльність у районі Червоного моря.
Так, ми розуміємо, що будь-яка війна має наслідки і ціну. Війна з 7 жовтня 2023 року в секторі Газа має дуже велику ціну для Ізраїлю. За цей час ми втратили вже майже 700 військовослужбовців, і це не говорячи про цивільних.
І ми розуміємо, що будь-яка військова операція на території Лівану може бути навіть серйознішою з точки зору втрат. Але ми маємо країну, яку потрібно захистити.
У квітні з боку Ірану відбулася серйозна безпрецедентна атака на Ізраїль. Вперше Іран нападав на Ізраїль самотужки, не за допомогою своїх проксі. Атаку ми відбили.
– Тим не менш, операція у Ливані може нести нові ризики...
– Ми розуміємо, до чого можуть спричинити більш серйозні бойові дії на території Лівану. Зараз ми завдаємо ударів по позиціях "Хезболли", щоб знизити їхні можливості та потенціал, а також відсунути їх подалі від ізраїльського кордону.
Сказати, що ми прямо зацікавлені і з нетерпінням чекаємо на той момент, коли ми почнемо наземну операцію в Лівані – то ні. Але розуміємо, що це цілком можлива реальність.
Та кількість ракет, яку "Хезболла" випустив по Ізраїлю, завдає величезної шкоди. 70 тисяч населення евакуйовано і вони вже 8 місяців не мешкають у своїх будинках. Багатьом з них уже нема куди повертатися, бо їхні будинки зруйновані.