Якщо вам здається, що війна – це виключно боротьба у вигляді бойових дій між збройними силами країн на полі бою, то вам так тільки здається. У сучасному світі війна може бути боротьбою за різні сфери впливу у владі й бізнесі, громадському секторі і навіть в окремо взятому будинку. Один зі столичних комплексів «Олександрівський», що на проспекті Лобановського, 4, вже увійшов в історію Солом’янського району та й всього Києва, завдяки багаторічній війні між нечесним забудовником комплексу та його колишніми партнерами по бізнесу, які були замовниками будівництва, а потім залишилися жити у цьому комплексі та намагалися заробити з чужої власності. Як виявилося, у цю «Санта Барбару» вже втягнуто майже всіх власників майнових прав з цього ЖК, а це майже 1000 квартир та офісів.
Про це пише сайт Акценти.
ЖК «Олександрівський». Гарний проєкт з підземними басейнами, спортзалами, шикарною територією та краєвидами. Землю під його забудову виділяло Міністерство з питань надзвичайних ситуацій (МНС) у 2004 році. Між ЗАТ "Українська будівельна компанія" (Олег Мороз) і МНС (в особі Григорія Реви – міністра МНС у 2002-2005 роках) був укладений договір про будівництво чотирьох зелених гігантів на Севастопольській площі. На місці старих військових частин МНС мав з'явитися комплекс, де повинні були жити і військові, і прості власники придбаних квартир. Проте об’єднаний комплекс бізнес-класу, де ліфти мали спускати мешканців у спорт-центр з басейном та іншими розвагами, обмежився пафосними парадними з китайськими меблями, а спокійне життя у будинках перетворилося в постійні чвари і розбірки між собою, що нагадують битву на полі бою. Найголовнішу роль у непростому та неспокійному житті людей тут відіграє Костянтин Гринчук – колишній бізнес-партнер забудовника комплексу Олега Мороза і не тільки.
Коротка довідка: Костянтин ГРИНЧУК – народився 19 листопада 1958 року у м. Волжське, Волгоградської області, росія. Солдат радянської армії, керівник карального загіну в Нагірному Карабасі, радник міністра МНС Григорія Реви в 2002-2005 роках, екс-помічник депутата Галуненка від «Партії регіонів» у 5 скликанні.
Гринчук працює в “Київська обласна енергопостачальна компанія”, яка прямо пов'язана через своїх бенефіціарів з російською енергетичною компанією “VS Energy”.
У листопаді 2022 року працівники ДБР спільно зі співробітниками СБУ та прокурорами Офісу Генерального прокурора провели обшуки в VS Energy, у зв'язку з вчиненням на території України злочинів її кінцевими власниками – громадянами росії. Обшуки також були і в Гринчука. Слідчі дії відбувалися за такими статтями ККУ: ст. 255 (Створення, керівництво злочинною спільнотою або злочинною організацією, а також участь у ній); ст. 190 (Шахрайство); ст. 191 (Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем); ст. 110 (Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України); ст. 209 (Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом); ст. 258-5 (Фінансування тероризму) тощо.
Гринчук – власник російської фірми ТОВ «ТД «УКРХІМ ЛТД», яке у власність передав йому сам Рева, яка і до цього часу працює в Україні та виграє всі тендери по пожежній безпеці у школах, дитячих садочках, серед пожежних загонів, «Укрзалізниці», будівельних майданчиків та установах, які співпрацюють з МНС.
Має сина, який зрікся батька і не хоче нічого чути про нього вже більше 10 років.
Гринчук до цих пір є власником російського паспорту. У нього десятки судів із міністерством за пенсію. Гринчук – власник 5 квартир та паркінгів у елітних комплексах, які будувалися на землях МНС.
Гринчук систематично на своїх сторінках у Фейсбуці не соромиться поливати брудом Президента, військове керівництво нашої країни, членів Уряду, вказуючи на те, що ідеальною Україна була лише у складі радянського союзу та за часів Януковича, натякаючи на те, що корумповані динозаври із тодішньої системи державного управління є взірцем того, як треба працювати. Якщо прочитати усі дописи Гринчука, то здається, що він виступає у якості містечкового рупора, який зі своїх соцмереж займається не чим іншим, як політичними спекуляціями на користь росії.
Але повернемось до комплексу «Олександрівський». Будівництво комплексу було важким і проблематичним. У 2008 році розпочалася економічна криза і будівництво впало в рецесію, під питанням стало взагалі завершення будівництва четвертої черги, і зрештою забудовник не зміг виконати всіх своїх зобов’язань. Як наслідок, ні басейнів, ні електропідстанції для третьої і четвертої черги, ні якісного ремонту, ні розвиненої інфраструктури комплексу, навіть плитки на пожежних сходах тут немає, пише сайт Корреспондент.
Привілейований радник тодішнього міністра МНС – Костянтин Гринчук як справжній пожежник отримує в комплексі дві квартири. В будинку другої черги – для своєї колишньої дружини, та в будинку третьої черги – для себе, а також паркомісця. Цю нерухомість йому продали зі знижкою у 80%.
Після побудови комплексу екс-міністр Рева записав на свого сина – українського футболіста Віталія Григоровича Реву триповерхові пентхауси та кілька офісів.
Під час будівництва усіх чотирьох черг комплексу дружба Гринчука, Реви та забудовника була плідною і, як їм здавалося, взаємовигідною. Гринчуку і Реві дали змогу під час будівництва завезти свої компанії, які встановлювали систему пожежогасіння. Гроші за роботи виплачені, але система виявилася неробочою і її багато років перероблювали, а коли Гринчук створив ОСББ, гідранти перевішували за хабар на інші об’єкти перед перевірками ДСНС, від яких Гринчук “відмазував” у своїх же колег та заробляв на цьому.
Після введення в експлуатацію комплексу, розпочалося найцікавіше. Квадратні метри ласого шматка нерухомості у висотках замерехтіли в очах екс-міністра та його екс-радника і не давали їм спокійно спати, адже, на їх думку, вони заробили на будівництві цього комплексу не так багато, як хотілося. Тому дружба закінчилася підрахунком прибутку і подальшою боротьбою за наживою.
Після розриву стосунків із Морозом, Рева і Гринчук планують рейдерське захоплення офісів, найкращу інвестицію у цьому комплексі – нежитлові приміщення, які залишилися в першому будинку. Через чорних нотаріусів вони переоформлюють на російських бандитів більше 5000 м2 площ офісів. Правоохоронні органи, суди і розголошення у ЗМІ сприяли тому, щоб цей процес максимально загальмувався. З тих пір і досі тривають судові процеси, висять кримінальні провадження.
Але саме тоді, після невдалої спроби наживи, Гринчук і вирішує взяти будинок, в якому він проживає, на баланс свого підконтрольного ОСББ, яке він створив на папері ще у 2013 році. Не вийшло так, – буде по-іншому, – вирішив тоді Гринчук. Та не просто ОСББ, а свою кишенькову структуру із нетиповим статутом, де голосування відбувається не квадратними метрами, а голосами власників, аби всі площі, які залишилися у забудовника, перевести на баланс ОСББ та розпоряджатися ними. У 2013 році третій будинок був не заселений, і всього за участі 30 власників квартир та з підробленими підписами створюється ОСББ. Фактично тоді сформувалось організоване злочинне угрупування, яке і поставило розвиток будинку на довгу паузу.
Гринчук не звик працювати, а радництво та носіння хабарів уже закінчились, то ж ОСББ стало тоді єдиним шансом не просто стати керівником бодай чогось, а й щось заробляти.
Найперше, що робить Гринчук, так це ставить ручне правління ОСББ і вони всі разом голосують за встановлення неринково високого тарифу на пусті, без підведених комунікацій, підвальні приміщення, що належать забудовнику. Таку ж схему Гринчук провернув і з будинком четвертої черги, де створив за калькою таке ж ОСББ з надією аналогічних заробітків.
Далі – Гринчук рейдерським шляхом захоплює паркомісця забудовника на мінус другому рівні ЖК, демонтує замки та встановлює там свої ворота, камери та закриває доступ. Більше двох років Гринчук здає в оренду чужі 35 паркомісць по 3000 грн. на місяць, при чому частину паркомісць він віддає для своїх вимуштруваних членів правління ОСББ. У бюджетах ОСББ ці гроші звичайно не з'являються, а осідають в кишені Гринчука. Більше того, аудит ОСББ за правління Грінчука показує, що кошти, які мали йти на розвиток будинку перераховувалися на банківські картки членів правління.
Більше того, Гринчук уже під час війни самовільно захоплює там же чужі приміщення, робить в них свій власний офіс на 30 м2, вішає надпис на дверях «УКРИТТЯ» та прикриваючись ситуацією в країні, використовує ці приміщення у своїх цілях. Для відома, цивільне укриття у ЖК зовсім в іншому місці – на мінус третьому рівні, де на початку війни укривались більше 300 людей від війни. До речі, Гринчук у перший же день війни втік з Києва.
ОСББ паралельно стає й інструментом тиску на власників квадратних метрів, які, за планом Гринчука можна або віджати, або спробувати через певний тиск домовитися за немалі “відступні” про зупинення терору у вигляді перевірок ДСНС, ДАБІ та інших контролюючих органів.
Старий товариш Гринчука по його службі – директор Департаменту муніципальної безпеки Київської міської державної адміністрації Роман Ткачук (який на сьогоднішній день ходить з підозрою і обвинуваченням) особисто носить листи у всі відповідні структури, аби і допомогти старому товаришу, і на хліб з маслом заробити.
Особливо цей терор торкнувся власників пентхаусів – ну дуже ласий шмат столичної нерухомості, який в часи відновлення ринку почав швидко продаватися, а, фактично, витікати з рук Гринчука. Коли власники почали захищатися, – Гринчук оголосив їм війну і у будинку було відкрито другий фронт. Першим – залишався фронт із забудовником, якому Гринчук вже багато років не може пробачити втрачені прибутки, загублені амбіції і квадратні метри.
До своєї війни не на полі бою, а у будинку, де він сам і проживає, Гринчук вже встиг підключити і народних депутатів від «Слуги народу» Жмеренецького, Грищука та Фролова, і Міністра Малюську, і заступника Голови КМДА Пантелєєва, і усіх керівників районних управлінь поліції, керівника Главка Нацполу, і навіть професуру з інституту Стражеско – Мітченко, яка як лікар штампує для Гринчука липові медичні довідки у його цілях.
Наприклад, довідку про отримані травми голови одного з друзів Гринчука, за допомогою якої потім зфабрикували кримінальну справу про начебто його побиття.
Всі, в тій чи іншій мірі, використані в його війні. За іронією долі, ці люди, держслужбовці та можновладці не читають жовтих сторінок Гринчука у Фейсбуці, де він їх як бездарних, на його думку, чиновників ганьбить на всю Україну. Або. Власне вся сторінка Гринчука – це суцільне лаяння проти України та українців.
Нещодавно на прохання Гринчука у комплексі «Олександрівський» з'явився ще один “помічник” – радник заступника КМДА Петра Пантелєєва, уродженець російського міста Рубцовськ, що в Алтайському краї росії, Олексій Тихонов.
Олексій Тихонов неодноразово був помічений у спробах втручання у господарську діяльність юридичних осіб, які надають послуги у сфері ЖКГ у м. Києві.
Тихонов одразу запропонував свою компанію по обслуговуванню будинку з тарифом у 15 грн, замість 7. Електростанцію, яку не добудував забудовник, Тихонов не те, щоб рекомендував, а відкрито в ультимативному порядку наказав власникам збудувати за свій рахунок. Через незгоду із такою пропозицією Тихонова, будинки за вказівками зверху почали теоретизувати вимкненнями світла у змові з ЯСНО і ДТЕК, просто аби загостити ситуацію та налаштованість мешканців проти забудовника та всіх, хто хоче припинити війну. Потім Тихонов був помічений ще кілька разів у будинку, у тому числі під час чергової рейдерської атаки Гринчука вже на органи управління у будинку, коли ОСББ вийшло з-під контролю Гринчука.
У тандемі з Тихоновим координував ручні відключення будинків інший друг Гринчука –Поволоцький – власник у цьому ж будинку, його сусід. Працюючи в структурі «VS ENERGY» від Київобленерго та маючи в правлінні колишнього юриста, а зараз керівника офісу з відновлення та розвитку енергетичної інфраструктри ДТЕК Олексія Поволоцького, Гринчук кілька разів в режимі дзвінка по телефону домовлявся про відключення від електрики зелених висоток, шантажуючи людей необхідністю знову повернути йому владу в ОСББ та створюючи умови армагедону для будинків, при цьому даючи обіцянку, що лише з його правлінням ОСББ світло вимикати не будуть.
Для своєї боротьби на стороні зла Гринчук також заручився підтримкою й іншого власника – сусіда Скокіна, сім'я якого переїхала з Донецька. Батько Скокін Леонід та син Скокін Олександр – чергові шістки, які стали помічниками та поводирями Гринчука у світ потрібних та замовних суддівських рішень. Скокін Олександр – помічник колишнього голови Господарського суду міста Києва, а зараз судді Валерія Князькова, а батько – є його давнім товаришем. Та чи знає суддя Князьков про темні справи своїх «прихожан»?
Липові експертизи з прифронтового Слов’янська, проплачені суддівські рішення проти власників ЖК, ухвали, прийняті зі швидкістю світла, – сім'я Скокіних знається на цьому і показує прекрасні результати в цій частині. А судів у ЖК більше 20: між забудовниками, колишніми і нинішніми членами правління, та й просто між сусідами, яких він налаштував та зіткнув між собою. Невже вельмишановний суддя Князьков виступає посередником у цих оборудках чи його ім'ям просто прикриваються, коли займаються “рішаловим”? Плануємо це питання поставити йому особисто.
Найбільш за все у цій історії страждають прості мешканці комплексу, які сьогодні, вже у 2024 році, навіть і не розуміють, чому замість об'єднання у справі за розвиток будинку, вони зранку до ночі чують заклики до боротьби з вітряками більше 10 років.
Особиста війна однієї людини, в яку втягнуті усі, хто самостійно не розібрався у ситуації, або ті, кого змусили увійти до загону Гринчука через шантаж і маніпуляції, призводить зараз до ненависті українців один до одного. Людина з російським паспортом колись виїхала із росії, але росія не виїхала з нього самого.
У день, коли шахед влучив у будинок, він один єдиний радів на всю Україну горю сімей, в квартири яких було це влучання, намагався їх оббрехати, виставити недолугими українцями. Більше того, він разом із своїми колишніми членами правління ОСББ навмисне ходив до Київської міської державної адміністрації та просив їх не ремонтувати будинок, бо там живуть люди, які не входять до його групи впливу та не підтримують його війни.
10 років війни в країні та 10 років війни в комплексі «Олександрівський», автором якої є Гринчук, війни, якою він живе і дихає.
Царьок-стратег з міста Волжськє, що на росії, усі ці роки з моменту забудови ЖК так і не наважився увійти у судові тяжби із забудовником, тобто напряму у правовому полі з'ясувати із ним стосунки. Проте, як справжній “запорєбрік” він доклав максимум зусиль для підбурювання власників будинку на його війну, а на тих, хто виступав проти цієї війни – нацьковував разом із шефом Ревою різні правоохоронні органи, які як собачки по команді або за інші плюшки виписували повістки на допити, а в будинку уже десятки необгрунтованих кримінальних проваджень проти власників офісів та квартир, які не поділяють його поглядів та методів. Скільки коштів витрачено на десятки замовних кримінальних проваджень та судів залишається здогадуватися. Брудні статті, наклепи, маніакальне підглядання за чужим життям, підрахунок чужих грошей, автівок, копирсання у чужій білизні – стандартна поведінка класичного росіянина, який робить усе, аби у сусіда було гірше…
Інформація у статті є у відкритому доступі та в реєстрах, а якщо ви не хочете потрапити до такого будинку, перед покупкою дізнайтесь, який шлейф у забудовника, чи якісно він будує та які живуть сусіди у будинку, може серед них вам теж попадеться умовний «гринчук».