Ракетний удар по «Охматдиту» – виклик Україні, Заходу, людяності

Коли емоція після вчорашньої трагедії трохи схлинула, включився мозок – і став аналізувати, чим була вчорашня атака по «Охмадиту».

Вона була максимально символічна. В «Ісіді» загинуло більше людей, але руйнування нового корпусу кращої дитячої лікарні України в центрі столиці серед біла дня було викликом: Україні, Заходу, людяності. Публічною декларацією: жодних правил в цій війні немає і не буде. Орда не перед чим не зупиниться, аби зламати нашу волю до опору.

По-суті, це запрошення до тотальної війни. Чи капітуляції. Бо тільки в такій війні в України є шанс вистояти і в цьому сенсі перемогти.

Російсько-українська війна стала новою нормальністю для світу. Захід прийняв, що Україна стала бойовищем, на якому він веде проксі-війну з віссю зла. Скільки вона триватиме – невідомо нікому. Доки українці будуть готові воювати, Захід даватиме їм зброю та кошти. Але(!) він ніколи – принаймні до завершення цієї війни – не відкриє безпекову парасольку над Україною. Бо в основі західної стратегії щодо Росії лежить засадничий принцип холодної війни: No kinetics! Only proxies!

В цій ситуації вибір в нас небагатий: тотально мобілізувати уряд, економіку, дипломатію, ВПК та людей чи готуватись до принизливого прийняття путінських умов.

Для обрання першої опції критичним є відновлення взаємної довіри між владою та суспільством. І поступове перенесення ставки на власні сили. Бо Захід ніколи не дозволить нам тотальну війну проти росії. А перемогти ми можемо тільки тотально мобілізувавшись.

Чи здатні ми на це – переконливо засвідчить стрибок (чи його відсутність) кількості охочих добровільно мобілізуватись до Сил оборони України блжичими днями. Бо прокльони «мацкви» у ФБ добрі тільки для випускання емоційної пари. Вони не лікують своїх і не вбивають ворога. На жаль...

Тому щиро сподіваюсь, що ми зможемо мобілізуватися не тільки у Фейсбуці...