В Україні почали вирощувати "вибухову" рослину: чому вона важлива для фронту

Бавовна - це основна культура, з якої робиться целюлоза, потом нітроцелюлоза і потім порох.

В Україні бавовником засадили перші експериментальні поля.

Яку економічну перспективу побачили у вже культовій рослині експерти? Чому вона опинилася під пильним прицілом нашого оборонпрому? Про це йдеться у матеріалі кореспондентки ТСН Аліни Лісової.

Що відомо про посів бавовни

"Ми її називаємо квітка перемоги і в цьому році ми висіяли 7 га це такі демонстраційні поля, подивимось як він буде рости", - каже співавтор законопроєкту Степан Черняхівський. 

Бавовник любить тепло і високі температури. На території України її масово засівали ще в 50-х роках. Однак через кліматичні умови і складнощі з обробкою усі потужності за радянських часів перемістили на території Узбекистану, Казахстану, Китаю чи Туреччини. Раніше засівали її на Херсонщині та у Криму. Проте деякі регіони України таки стали придатними для вирощення.

Бавовна для Укроборонпрому

За останні два роки бавовна стала справжнім інтернет мемом. І все через росіян, які вибухи на своїй території називали хлопком. Тож для ще більшої "бавовни на Росії", в Україні в прямому сенсі взялися вирощувати бавовну. Місяць тому був ухвалений закон про ввезення насіння, аби її на наших полях розквітло якомога більше. 

"Бавовна - це основна культура, з якої робиться целюлоза, потом нітроцелюлоза і потім порох", - каже співавтор законопроєкту Степан Черняхівський. 

Саме через брак пороху у світі і здорожчали набої. Їх стало нічим начиняти і з'явився дефіцит. За оцінками міжнародних експертів, при нинішньому співвідношенні активних бойових дій у світі та обсягів промисловості пороха - нестача сягає 20 років вперед.

Запасатися сировиною зокрема у США почали ще за два роки до повномасштабного вторгнення росії в Україну. За такою ж схемою працювали і самі окупанти. Росії вдалось зберегти власні заводи радянських часів з виробництва пороху, а ще за останні два роки вона збільшила імпорт головних його складників, зокрема з Китаю та Узбекистану, щонайменше вдвічі. Через що, ціна на світовому ринку почала тільки рости. І загалом, підскочила на понад 50 відсотків за сам порох і приблизно вдвічі за готовий і начинений ним боєприпас.

В Україні брак боєприпасів

Мінометні міти та артснаряди наша оборонна промисловість почала частково виготовляти самостійно, більшу ж частину передають партнери. Однак їх можливості, каже, виявилися не такими безмежними. Тож через снарядний голод наші війська стали змушені воювати в обороні.

"Запаси артилерійських установ за відкритою інформацією там наприклад у Німеччині 80 тис пострілів", - каже генеральний директор компанії "Українська бронетехніка" Владислав Бельбас. 

Минулого року ЄС обіцяв надати Україні до кінця березня 2024 мільйон боєприпасів. Однак у підсумку ми отримали лише половину обіцяного, бо там розраховували на швидке завершення війни.

Україна, масштаби війни усвідомила уже давно, як і те, що сподіватися потрібно в першу чергу на себе, тому взялася за бавовну. Наступний крок - збільшити площі посівів і налагодити процес переробки.

Однак в умовах війни, як нам пояснив Чернявський, будувати заводи з переробки рослини в Україні надто ризиковано. Такі об'єкти одразу стануть ціллю для нашого ворога. Тому тут наша держава співпрацювати планує з найближчими європейськими партнерами. Але попри все в Україні вірять, що така “квітка перемоги” в нас приживеться. І вже передбачають їй велике майбутнє та економічну перспективу, не тільки у оборонній, а і у легкій та інших промисловостях. 

▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням відео: Новини за 15 липня 2024 року | Новини України