Щоденник ОМКФ. День 8. Лохнесський монстр, фронт тварин і кривава доброта

Про перебіг і структуру фестивалю читайте тут, тут, тут, тут, тут, тут, тут і тут.

Після початку повномасштабного вторгнення через постійну небезпеку обстрілів ОМКФ вимушено перетворився на мандрівний фестиваль. Торік він проходив у Чернівцях. Цьогоріч відбувався в Києві. На насиченості програми це не позначилося. Поза конкурсом маємо добірку фільмів-призерів Канн і Берлінале, в Європейській конкурсній програмі — роботи режисерів Старого Світу від Грузії та Норвегії до Іспанії та Швейцарії, а в Національному конкурсі — прем’єри 10 повнометражних українських картин. Сеанси проходять у Будинку кінематографістів і в кінотеатрі «Оскар».

П’ятниця на ОМКФ почалася в певному сенсі містично. «Лох-Несс: вони створили чудовисько» (реж. Джон МакЛаверті, Ірландія — Велика Британія, програма «Документальні гіти») присвячений загадці та, як згодом виявилося, містифікації ХХ століття — таємничій велетенській істоті, що начебто мешкає в глибинах озера Лох-Несс. Джон МакЛаверті знайшов багатьох ентузіастів невловимої «Нессі», які в 1970-80-х роках буквально жили на берегах озера. Тут вирували неабиякі пристрасті, боролися різні клани дослідників, регулярно спалахували скандали, доходило і до мордобою. Фактично, «Вони створили чудовисько» — дещо похмура, але влучна комедія, що вчергове свідчить: чудовиськ створюють люди, яким було би надто нудно жити без уявних монстрів.

Про реальних тварин розповідає режисерський дебют блогера й мандрівника Антона Птушкіна «Ми, наші улюбленці та війна» (Україна — Канада, програма Doc Kyiv Fest представляє). Фільм присвячений стражданням і порятунку домашніх тварин на війні, а також їхній участі в ній. Птушкін залучає українських і західних зоозахисників рівною мірою, зачіпає всі аспекти теми. В кадрі є, звісно, чотирилапі зірки — руда киця Шафа, яка жила два місяці в руїнах дому в Ірпені, та пес Патрон. Це не авторська документалістика — однак надзвичайно інформативна робота про наших улюбленців на війні та про найбільшу в історії евакуацію тварин.

Увечері відбулася чергова ажіотажна прем’єра ОМКФ — «Види милосердя» британсько-грецького режисера Йорґоса Лантімоса (програма «Гала-прем’єри»).

Фільм побудований як триптих. Перша частина — про молодого чоловіка, якого контролює багатий впливовий коханець, що замовляє своєму протеже скоїти вбивство. Друга — про поліцейського, який підозрює, що його дружина, повернувшись після тривалої морської експедиції, перетворилася на іншу людину. Герої третього епізоду — члени дуже специфічної секти, які шукають дівчину, що володіє надприродними здібностями. Персонажів усіх трьох історій грають одні й ті самі актори: Емма Стоун, Віллем Дефо, Марґарет Кволлі та Джессі Племенс — останній за цю роботу відзначений на Каннському фестивалі як найкращий актор. Загалом, «Види милосердя» — це дуже чорна — на грані горору — комедія про вкрай парадоксальні, а інколи навіть і екстремальні прояви людської доброти.

Увечері в конгресово-виставковому центрі «Парковий» оголосили призерів 15-го ОМКФ у номінаціях «Найкращий український ігровий повнометражний фільм» і «Найкращий український повнометражний документальний фільм», а також фільм-переможець Європейської конкурсної програми.