Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба зараз перебуває у довготривалій, фактично, 3-денній поїздці до Китаю. Апогеєм візиту стала зустріч Кулеби з китайським колегою Ван Ї.
Поїздка Кулеби до Гуанчжоу – це взагалі перший візит українського топпосадовця до Китаю з початку повномасштабної війни. І перший двосторонній візит голови МЗС України до Китаю з 2012 року. Візит відбувається на запрошення Ван Ї та триватиме до 25 липня.
Помітним наслідком зустрічі став ритуальний обмін люб'язностями, Китай наголосив на необхідності боротьби "за все добре і проти всього поганого" та навіть пообіцяв збільшити експорт українського зерна.
24 Канал розповідає, для чого Кулеба поїхав до Китаю та яких результатів можна очікувати.
Чому Кулеба поїхав до Китаю
Україна натомість заявила про "ґрунтовні та предметні переговори про двосторонні відносини, міжнародний порядок денний і "найголовніше – про шлях до миру".
Кулеба та Ван Ї під час зустрічі / Фото МЗС України
Хоча умови та час ще не назріли, ми підтримуємо всі зусилля, які сприяють миру, і готові продовжувати відігравати конструктивну роль для припинення вогню та відновленні мирних переговорів,
– заява Ван Ї за підсумками зустрічі з Дмитром Кулебою 24 липня 2024 року у Пекіні, цитується за офіційним пресрелізом МЗС КНР.
За мішурою офіціозу ховається головне питання: для чого Україна витратила настільки цінний інструмент у майже тиждень часу (якщо з дорогою) свого ефективного міністра-переговорника на ритуальні бесіди з Китаєм, який для себе все давно вирішив.
Як Дмитро Кулеба зустрічався з Ван Ї: дивіться відео
Китай давно обрав сторону
Нагадаємо, що на Саміті НАТО у Вашингтоні Пекін було офіційно названо поплічником Росії, при цьому сам поплічник цього особливо не приховує.
Нині Китай має надзвичайно тісні й теплі відносини з окупантами, які псує лишень страх китайських банків перед вторинними санкціями. Натомість, з огляду геополітики, Китай давно, хоч і неформально, визнав Україну і всю Східну Європу зоною впливу Росії й поводиться відповідно.
- Так, Китай нібито має власний мирний план, але чомусь соромиться його активно просувати та навіть заговорювати про нього на міжнародних переговорних майданчиках (так було на нещодавньому Саміті ШОС в Астані).
- При цьому Китай блокує мирні ініціативи України – Пекін сам намагався саботувати Саміт миру у Швейцарії та вимагав від своїх союзників робити те ж саме.
Дійшло до того, що розлючений український президент прямо назвав речі своїми іменами та звинуватив Китай у роботі на Росію.
Все це вказує на те, що Китай давно обрав сторону і сторона ця далека від правильної, ба більше, вона формує "нову вісь зла", де потужному Пекіну відводиться ключова роль. Де-факто, це визнання, що Китай є ворожою для України державою.
Отже, якщо метою дипломатичної місії пана Кулеби було відкрити очі Китаю на те, що він робить погано і переконати його діяти добре (а саме так фактично й було заявлено перед стартом візиту), то це дуже наївно. Там і без українського дипломата розберуться.
У Китаї люблять підкреслювати свою мудрість і древність, і тут вони дійсно праві – КНР на цілих 42 роки старша за українську державу, а тому не любить повчань, хоч би вони й були правильними. Зі сторони такі візити більше нагадують спробу "відбілити" репутацію Китаю та показати, що з формальним посібником агресора Росії досі можна вести справу.
Кулеба разом з Ван Ї під час візиту в Китай / Фото МЗС України
З огляду на це, найбільш правильним варіантом стосунків України з Китаєм є суто прагматичні економічні контакти та жорстка економія цінних дипломатичних ресурсів, відповідно до давньої біблійної максими – "не кидайте перлів...". Тут маємо цінний приклад: жорстка та прагматична політика щодо Китаю нашого послідовного союзника Литви.
Тема Тайваню в офіційному повідомленні Китаю
Також не завадило б відвідати Республіку Китай на Тайвані якомусь українському можновладцю, фотосесія українського депутата з українськими союзниками (а Тайвань є нашим союзником) була б куди корисніша за аналогічну в Таїланді.
Ба більше, вона б не лише нагадала Пекіну візит Ненсі Пелосі, але й дало урок дипломатичного етикету, який, нагадаємо, є вулицею з двостороннім рухом, де "українська криза" (так називає вторгнення Росії офіційний Пекін), може в якийсь момент зустрітися з "кризою китайською", немов у відомому мемі.
Але що ми бачимо в офіційній заяві Китаю за підсумками візиту Кулеби.
Українська сторона підтримує позицію Китаю щодо тайванського питання і надалі дотримуватиметься принципу єдиного Китаю,
– про це мовиться у повідомленні МЗС КНР.
Нагадаємо, що завданням українських дипломатів є дбати про українські інтереси у світі, а на Тайвані вони могли б полягати у відкритті, наприклад, консульства або торгового представництва (яке, до речі, там має Росія).
Такий варіант відносин з Китаєм українські дипломати давно розглядають, але утримуються від нього заради більшої гри. І тут ми ступаємо дещо на поле конспірології, втім нині маємо дуже багато знаків, щоб їх ігнорувати.
Чи обговорювали в Китаї мирні переговори з Росією
Тут все просто. Маємо за останній місяць зустрічі Путіна і Сі в Астані. Човникові набіги Орбана до Києва, Москви, Пекіна та США, заяву Зеленського про можливість переговорів з Росією вже під час другого Саміту миру та навіть закінчення активної фази війни до кінця 2024 року.
Сюди ж заносимо навіть статтю Бориса Джонсона в таблоїді Daily Mailза підсумками його зустрічі з Дональдом Трампом – потенційним майбутнім президентом США.
Все це вказує на те, що "щось" відбувається. І це можуть бути потенційні мирні переговори. Принаймні, це дає підстави Ван Ї сказати 24 липня, що "останнім часом як Україна, так і Росія надіслали різною мірою сигнали про готовність до переговорів".
Україна бажає і готова до діалогу та переговорів із Росією. Але такі переговори мають бути розумними, змістовними та спрямованими на досягнення справедливого і міцного миру,
– китайський пресреліз цитує Дмитра Кулебу.
Що сказав Кулеба перед зустріччю з китайськими посадовцями: дивіться відео
Цілком можливо, що нині на зустрічі з Кулебою голосом Ван Ї говорила Москва, тільки не тим, що ми знаємо за виступами Путіна, Лаврова та Медінського, а голосом реалій. А вони полягають в тому, що час для Росії спливає – нині вона ще за інерцією атакує й приносить в жертву тисячі людей, проте вже вочевидь не розраховує на глобальний успіх і точно не має плану перемоги.
Завдання дипломатії "осі зла" – знайти для Росії такий варіант, який можна було б хоч під якимось кутом назвати "перемогою". Україна має повне право це вислухати, за таке можна заплатити навіть "золотими трьома днями" Кулеби.
В українській версії ця теза пролунала як: "Дмитро Кулеба довів послідовну позицію України, яка полягає в готовності вести переговорний процес з російською стороною на певному етапі, коли Росія буде готова вести переговори доброчесно, але наголосив, що наразі такої готовності з російського боку не спостерігається".