І знову літературний срач! Як посварилися Артем Олександрович з Євгенією Миколаївною

Всі чули, що «художника може образити кожен». Так то ви не намагалися образити літератора. І це стосується і письменників, і сценаристів. Як на мене, то це найтендітніші та найніжніші створіння серед усіх митців.

А коли ще на арені двоє письменників, та ще і з різним почуттям гумору — ховайся в жито. Буде «Як посварилися Іван Іванович з Іваном Нікіфоровичем».

Ось вам хронологія, щоб ви, бува, чого не пропустили.

Отже, письменниця Євгенія Кузнєцова, яка навіть не стібеться, вона виключно «на стьобі» розмовляє, чим щоденно смішить свою багатотисячну аудиторію в фейсбуці, написала пост. Вона саме читала книжку Артема Чеха «Пісня відкритого шляху» і поділилася тим, що її саму розсмішило.

Але суворі письменники не сміються, вони навіть посміхаються з трудом. Автор рядків образився на колегу і написав пост-відповідь. На повному серйозі звинувативши Євгенію в тому, що та публічно «на нього накинула»:

«Головне, що всі поржали, обісрали і розійшлися задоволеними. Найбільше, мабуть, задоволеною залишалася Кузнєцова.

Зрозуміло, що Євгенія Кузнєцова, яка тричі на день «накидує» в фейсбуці як не на свою доньку, так на сина, як не на свою бабусю, так на себе, була вкрай здивована, що, виявляється, це неетично.

Але сили нерівні. В родині письменника Артема Чеха двоє митців — він і його дружина — кінорежисерка Ірина Цілик. З аудиторією в соцмережах більшою, ніж у Кузнєцової. Ірина, не називаючи імен, продовжила тему більш узагальненими сентенціями:

«А якщо, скажімо, я захотіла про щось чи когось цілком безневинно пожартувати, але значна частина моїх читачів не зрозуміли жарту, вирваного з контексту, і сприйняли це як команду "фас", чи мушу я відтак спиняти потік чужих коментарів, що переходять певні кордони й цілком конкретно ображають іншу людину, якщо все це почалося через мій веселий пост? Ну і так далі.»

Негайно під цей допис прийшли коментатори, які вирішили зробити приємно Ірині та Артему і написати, що «Євгенія не пройшла тест на людяність». Вчергове проситься класичний мем із здивованою жіночкою та написом «Шта?!». Хоча треба віддати належне Ірині, вона лишилася послідовною — попросила дописувачку, яка проводила тестування, не робити цього. 

Втім, послідовність — не завжди коньок митців. Головна редакторка «Антоніни» Лєна Чиченіна пригадала Артему Чеху абсолютно дзеркальну ситуацію:

Про літературні срачі сучукрліту ходять легенди. Журналістка Тетяна Гонченко, яка веде телеграм-канал про літературу і українських письменників «Непозбувний книгочитун», підтверджує, що за будь-яку згадку практично будь-якого митця без дифірамбів, митець обов'язково обідиться (при чому саме не образиться, а обідиться).

З почуттям гумору взагалі важко. Якщо тобі і твоїй аудиторії щось здається дотепним, завжди знайдуться люди, які іронію не читають взагалі. Це стосується і реакцій тих, про кого ти пишеш, і коментаторів допису.

На питання, яким задалася Ірина Цілик, — чи несе дописувач відповідальність за коментаторів — ще три роки тому в Австралії відповідав навіть суд. Тоді суд визнав, що власник сторінки несе відповідальність за модерацію коментарів під своїми постами. Але тоді мова йшла про бізнес-сторінки. А в Україні письменництво назвати бізнесом язик не повернеться. Тому «хай живе срач!»