Гігантські хвилі в глибині Землі «підіймають» континенти, — нове дослідження

Згідно з новим дослідженням, вражальні скелі та високі плато спричинені однією і тією ж хвилею, що здіймається в середньому шарі Землі, коли континенти розсуваються в сторони.

Геологи з Університету Саутгемптона (Велика Британія) виявили, що високі плато у внутрішніх частинах континентів формуються завдяки процесам, які відбуваються глибоко всередині Землі, за сотні кілометрів від місця їхнього утворення.

Томас Гернон, провідний автор дослідження, пояснює, що розходження континентів запускає хвилю в мантії ЗемліСередній шар Землі (мантія) – шар між земною корою і ядром Землі, що складається з в'язких силікатних порід. Мантія відіграє ключову роль у процесах тектоніки плит.. Ця хвиля повільно рухається вглиб континенту упродовж десятків мільйонів років, спричиняючи підняття плато.

Науковці досліджували три відомі прибережні ескарпиЕскарпи – крутосхили або обриви, які часто утворюються вздовж узбережжя або на кордонах плато і можуть простягатися на великі відстані., які утворилися під час розпаду останнього суперконтиненту ГондваниСуперконтинент Гондвана – стародавній континент, який існував у палеозойській та мезозойській ерах і включав території сучасних Південної Америки, Африки, Антарктиди, Австралії, Індії та Аравії.. Вони використовували топографічні карти та комп’ютерне моделювання, щоби показати зв’язок між континентальними розломами та формуванням ескарпів.

Дослідники вивчали ескарпи вздовж узбережжя Індії (Західні Гати), у Бразилії (Високогірне плато) та Великий Ескарп Південної Африки. Ці ескарпи простягаються на тисячі кілометрів, а внутрішні плато можуть підійматися на кілометр і більше.

Аналіз мінеральних даних показав, що підняття та ерозія на плато відбувалися одночасно з рухом мантійної хвилі глибоко під поверхнею. Цей процес відбувався надзвичайно повільно — хвиля просувалася лише на 15–20 кілометрів за мільйон років.

Гернон припускає, що ця теорія може пояснити формування інших регіонів з ескарпами та плато, наприклад, у Північній і Південній Кароліні чи на південь від Камеруну. Однак старіші формації можуть бути менш помітними через тривалу ерозію.

Дослідники раніше виявили, що той самий процес розпаду суперконтиненту та мантійних хвиль також впливає на виверження алмазів із центру Землі.

Дослідження опубліковане в журналі Nature.

Джерело: Livescience