Білл Еванс: "Шопен сучасного джазу" – американський музикант з українським корінням

Музиканта, композитора й аранжувальника Білла Еванса називають "Шопеном сучасного джазу" та одним із найкращих піаністів ХХ століття, і це не є перебільшенням. Він тридцять один раз номінувався на престижну премію "Греммі", при цьому сім разів ставав її володарем, надовго внесений до джазового пантеону слави, а один з астероїдів має його ім'я, яке відоме не лише шанувальникам джазу, але й далеким від нього людям, при цьому мало хто знає, що в Еванса українське коріння.

Українсько-валлійське коріння

Білл Еванс з'явився на світ 95 років тому – 16 серпня 1929 року в місті Плейнфілд, що у штаті Нью-Джерсі, він був четвертою дитиною в багатодітній родині. Мати майбутнього музиканта Марія Сорока – карпатська русинка, недалеко від місця народження якої з'явилися на світ Ференц Ліст і Фредерік Шопен. Ще дитиною, разом зі своїми батьками, вона емігрувала з Галичини до США. На батьківщині родина діда Еванса, Івана Сороки, жила бідно: за спогадами його матері, ліжка були тільки в батьків, діти спали на печі, яка топилася по-чорному, а взимку до хати заводили худобу, щоб вона не замерзла в сараї. Батько, Гаррі Леонімел, – валлієць, його предки родом з Уельсу.

Музичні батьки

Здібності до музики хлопчик почав виявляти з дитинства: у 6 років він уже грав на піаніно, ще через кілька років освоїв скрипку та флейту. Також Білл разом із матір'ю, яка була вірянкою, а капела співав у хорі у православній церкві. Не менший вплив на потяг Білла до музики мав і його батько, який – також без акомпанементу – співав у чоловічому квартеті, які в США називали перукарнями. Влаштовуючи домашні застілля, батьки часто співали пісні, які чули у своєму дитинстві – українські та валлійські, про що, ставши всесвітньо відомим музикантом, Еванс говорив як про "безцінний дар" свого дитинства. Не дивно, що професійними музикантами стали двоє дітей Марії та Гаррі – не лише Білл, а й його старший брат Гаррі-Джуніор.

Коли Гаррі-молодшому батьки найняли вчительку музики, яка займалася з ним вдома, Білл сидів осторонь і прислухався до кожного її слова та кожного звуку, що видавало піаніно. Але варто було уроку закінчитися, як хлопчик, видершись на табурет, на слух награвав щойно почуте.

Еванс закінчив Південно-Західний інститут Луїзіани, в 1950-му здобув ступінь піаніста й почав гастролювати з різними музичними колективами. Під час трирічної служби в армії був учасником оркестру Fifth Army Band, розквартированим у Чикаго. Еванс грав класичну музику, яку вважав своїм "багажем", найулюбленішими авторами називав Баха, Бетховена та Рахманінова, але тяжів при цьому до джазу – його кумиром був відомий піаніст Ленні Трістано, сліпий музикант, якого вважають родоначальником джазового стилю кул. Під час навчання у коледжі він зустрівся з композитором Джорджем Расселом, який познайомив його зі своєю ладовою теорією джазу. У 1958 році він уже грав у секстеті Майлса Дейвіса, паралельно пишучи для нього музику, а ще через рік разом із басистом Скоттом ЛаФаро та барабанником Полем Моушеном організував власне тріо. Критики зазначали, що музиканти – наче налаштовані на одну хвилю – тонко відчувають одне одного, чим і пояснювали успіх колективу. Тому, коли ЛаФаро загинув в автомобільній катастрофі, Еванс довго не міг прийти до тями від потрясіння – він на рік пішов зі сцени й навіть подумував про закінчення музичної кар'єри.

Світова популярність

Переживши цей важкий період, Білл знайшов нового басиста – Чака Ізраїльса – і за наступні роки разом зі своїм тріо завдяки участі в декількох міжнародних фестивалях став усесвітньо відомим і записав десятки альбомів. Джаз Еванса – це поєднання розслабленості, задуму, мелодійності й ліричності з класичними європейськими традиціями. Він, як ніхто, умів міксувати джаз із класикою та етнікою, переплітаючи різноманітні мелодії та ритми. У його творах виразно чути імпресіоністські мотиви Клода Дебюссі та Моріса Равеля. У свій час Еванс експериментував, використовуючи електричне піаніно, але розчарувався в такому виконанні – воно здалося йому надто важким. Його мистецтвом захоплювалися і досі надихаються не лише шанувальники музиканта, але й колеги, включно з тими, хто сповідував не лише джаз, а й класику.

Енергія відмови повинна перетворитися на революційний імпульс

Еванс завжди мріяв побачити батьківщину своїх предків, причому як із материнського, так і з батьківського боку. У 60-х роках його англійський шанувальник Браєн Хеннессі запропонував йому концертний тур Великою Британією – Еванс погодився, подумавши, що зможе побувати в рідному його батькові Уельсі. Але, за іронією долі, ні того разу, ні під час своїх наступних гастролей Англією, він там так і не побував. Тоді ж його запросили на гастролі до Радянського Союзу, це була чудова нагода побувати на батьківщині матері – в Україні, але Еванс відмовився від поїздки буквально в останню хвилину, вже очікуючи рейсу в аеропорту імені Кеннеді. Через десять років, у 70-х, він, піддавшись умовлянням своїх шанувальників, усе-таки погодився поїхати на гастролі в СРСР, хоча його й лякали "спартанські" умови гастролей (тоді Еванс уже погано почувався, і така далека поїздка була йому не під силу), але знову відмовився. І якщо минулого разу він ніяк не пояснив скасування поїздки, то вдруге сказав, що не готовий виступати в країні, де "людей прирікають на страждання, кидаючи в катівні за ідеї, що не збігаються з офіційними". Ну, а останньою краплею для музиканта стало входження радянських військ до Афганістану: він кілька днів обмірковував своє рішення і таки скасував гастролі в Москві. Тоді Еванс також сказав, що від співпраці з режимами, які утискають свободи, повинні відмовитися артисти всього світу, тоді енергія їхньої відмови перетвориться на революційний імпульс, здатний змінити світ на краще.

"Обмежена життєва перспектива"

Білла Еванса не стало 15 вересня 1980-го, через місяць після того, як йому виповнився 51 рік. Він, ніби передбачав майбутнє, називав себе "простою людиною з обмеженим талантом і обмеженою життєвою перспективою". Незадовго до смерті Еванс повернувся з європейського турне і, відчувши нездужання, звернувся до лікарів. Музикант помер в одному з найстаріших медичних закладів США – нью-йоркській клініці Маунт-Сінай. Причиною смерті стали гематит і кровотеча, спричинена виразкою шлунка, від якої страждав багато років, – її він дістав під час служби в армії. Становище ускладнювало й те, що Еванс довгий час вживав наркотики. Поховано "Шопена сучасного джазу" на цвинтарі у Батон-Руж разом зі старшим братом Гаррі – музикантом і педагогом.