"Чужий: Ромул". Хоррор, що почався як соціальна драма, несподівано закінчився як квест

Компанію 20th Century Fox, яка робила попередні фільми франшизи про Чужих, було придбано Disney у 2019. І одразу було оголошено про продовження. Стиль Disney спричинив зміну віку героїв — ними стали підлітки. Це хлопці з соціально-неблагополучної шахтарської планети, з якої вони втікають на космічному кораблі. Для дозаправки вони прибули на покинуту станцію, де на них чекав неприємний сюрприз. Фокус розбирає плюси і мінуси нової частини легендарної франшизи.

46-річний уругвайський режисер Феде Альварес ("Зловісні мерці: Чорна книга") у 2022 році запропонував свою версію розвитку подій і зняв фільм за власним сценарієм. Хронологічно дія нового фільму відбувається між першою і другою частинами франшизи — "Чужий" (1979) і "Чужі" (1986), а за часом це — 2180 рік.

"Чужий: Ромул" — космічний слешер

У першій половині фільму — похмура соціальна фантастика. Дія починається на якійсь шахтарській планеті, що нагадує ту, що була в серіалі "Обі-Ван Кенобі", де сховався легендарний джедай. Тут та ж обстановка, приблизно, як у п'єсі пролетарського письменника Максима Горького "На дні".

Чудова дівчинка, колонізаторка, ударниця шахти — Рейн Каррадайн (Кейлі Спені) — вже відпахала норму і бажає звалити подалі з цього убогого місця. Але тітка з віконця відмороженим голосом повідомляє, що вчора норми збільшилися вдвічі і дівчинці доведеться працювати ще кілька років. Повне свавілля і порушення прав трудящих!

27-річна голлівудська акторка невеличкого зросту з пухкими щічками і непокірним кирпатим носиком чудово зображує майже школярку-пролетарку. Вона сміливо кинулася рятувати свого синтетика Енді (Девід Джонсон) від жменьки хуліганів, які вирішили його побити з расової нетерпимості до біороботів: синтетик — це синтетична людина.

Рейн зустрічає компанію знайомих пацанів і дівчат, які вирішили втекти з цієї діри. Вони поділилися з нею планом — поцупити чийсь космічний корабель, що погано стоїть, і дістатися до покинутої орбітальної станції, де, можливо, можна буде підзаправитися. А далі — на інший кінець Галактики. І взагалі їм хочеться побачити сонце: на цій дивовижній планеті завжди морок. Метафора про те, що життя тут безпросвітне — буквальна.

Далі хлопці та дівчата вирушають у космос і знаходять станцію. Дорогою ще з'ясовуються всякі негаразди, наприклад, одна з дівчат вагітна "від одного хлопця, ти не знаєш". Загалом, у всіх хлопців по вуха проблем і, мабуть, цій групі підлітків краще не стане. У цій соціальній фантастиці явно прокльовуються риси типового слешера, на кшталт "П'ятниці 13" (1980) або "Кошмару на вулиці В'язів" (1984) — тільки замість земного вбивці-психопата героїв чекають ксеноморфи.

Залізна хватка ксеноморфів

Мінуси. Не дуже-то страшно. А місцями смішно. Коли Енді, захищаючи свою господиню Рейн від чудовиська, кричить йому (точна цитата): "Геть, падло!" — реготав увесь кінотеатр. Особисто мені було кумедно і коли у ксеноморфів раптом виявилися металеві зуби, замість звичайних (як в інших частинах франшизи). По-перше, Чужий з металевими зубами насторожував: коли він встиг побувати у дантиста? По-друге, його рот справді нагадував громадян із шахтарських селищ і радянських колгоспів (не циган, у циганських баронів були золоті коронки). А по-третє, це надавало йому схожості і з роботом-машиною. Якби не слину з сірчаної кислоти — він би виглядав як робот-убивця. Але це ж не "Термінатор"?

Якщо перша половина фільму — соціальна драма, то друга в якийсь момент перетворюється на квест, де підлітки бігають наввипередки з ксеноморфами. При чому неймовірна кількість останніх робить фільм ще більше схожим на атракціон або відеогру.

У картині чимало реплік — один в один із першою частиною "Чужих". Не буду спойлерити, але просто картину Рідлі Скотта тільки ледачий не дивився. Я розумію — гарний зразок, але навіть якби Феде Альварес запозичував з інших частин — це б не так кидалося в очі.

Плюси та мінуси фільму "Чужий: Ромул"

Плюси. Гідна візуальна складова стрічки: всі ці громіздкі неприємні контейнери, що нагадують не про космічну естетику, а про суворий металургійний або шахтарський комбінат. Таке тло відмінно викликає у глядача ефект присутності, "справжності" того, що відбувається. Усі бували на заводах або в портах, коли ти почуваєшся незатишно біля кранів та інших індустріальних громадин — у фільмі ці декорації мають справжній вигляд. Тому навіть шкода, що в другій половині фільму — на орбітальній станції — стрічка раптом стала нагадувати квест і відчуття "правди життя" зникло.

Непогано працює інтрига з синтетиками. Пристойно зіграв Девід Джонсон, зображуючи різні особистості, коли його герою-синтетику міняли інфо-диски в голові. І загалом динаміка картини не падає впродовж стрічки (якби ще через тривоги не виганяли по два рази за сеанс — узагалі було б чудово).

На Rotten Tomatoes у картини 82% схвалення критиків і 88% — глядачів. На Metacritic експерти оцінили стрічку теж доволі високо — 64 зі 100 балів. У фіналі автори придумали, як продовжити кривавий шлях Чужих у наступних частинах. Картина шаленого захоплення не викликає, але зроблена досить міцно, щоб заробити собі грошей на продовження.