Новий погляд на «Залізного генерала»: що розповідає перша книга про Валерія Залужного

22 серпня у продаж надійшла перша книга про ексголовнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного «Залізний генерал. Уроки людяності». Її авторка – колишня радниця головнокомандувача ЗСУ зі стратегічних комунікацій Людмила Долгоновська. Книга частково відкриває завісу над тим, що нового можна дізнатися про самого Валерія Залужного, його погляди на життя, війну та політику. Короткий огляд опублікувало ВВС.

Книга від очевидиці подій

Авторка «Залізного генерала» Людмила Долгоновська – одна з найближчих співробітників Залужного, яка вела його сторінки у соцмережах, провела з ним кілька перших місяців після повномасштабного вторгнення у підземному бункері, і яка з очевидних причин не може ставитися до колишнього керівника відсторонено.

У розмові з ВВС Долгоновська частково погоджується з такими оцінками: «Я не приховую, що мій погляд – не об’єктивний. Я писала цю книгу з точки зору не журналіста чи дослідника, а з точки зору очевидиці подій, яка працювала поруч з генералом. Це мій погляд, я такими очима, сповненими вдячності, поваги й захоплення дивлюсь на генерала».

Так само у цій книзі немає детального аналізу воєнних операцій, які ЗСУ провели під орудою Залужного: авторка визнає, що не має для таких суджень достатніх компетенцій.

Залужний – студент та сімʼянин

Книга Долгоновської відкриває генерала Залужного з досить незвичного українському читачеві людського боку.

У ній видно людину, яка змалечку не сумнівалася у тому, ким стане в майбутньому. Вже у п’ятому класі Залужний знав напам’ять тактико-технічні характеристики радянської зброї та військової техніки. Проте у той же час у житті Залужного були моменти, коли він був дуже близьким до того, щоб порвати з кар’єрою військового – перш за все, з фінансових міркувань.

Під час навчання у Національній академії оборони Залужний разом зі своїм одногрупником від нестачі грошей – а обоє на той час вже мали сім’ї – підпрацьовували охоронцями у нічному клубі.

Одногрупника Залужного звати Едуард Москальов, минулого тижня його – генерал-майора з солідним бойовим досвідом – призначили керувати першою українською військовою комендатурою, створеною в Курській області. І щоб закінчити історію: Залужний попрацював у нічному клубі всього три місяці, потім він почав таксувати після занять.

І, нарешті, ще одна іпостась головного героя цієї книги – це Залужний-романтик, Залужний-сім’янин. Чоловік, яка на військовому об’єкті збирає кульбабки і робить з них букет для своєї дружини, або, обійнявшись, грає в Playstation з донькою.

Перед повномасштабним вторгненням

Мабуть, найдраматичніші розділи книги присвячені підготовці Залужного до відбиття повномасштабної агресії Росії та першим тижням великої війни.

З її сторінок ми дізнаємося, що головком ЗСУ наказав підлеглим готуватися до війни восени 2021 року, фактично за лічені місяці після свого призначення на посаду і за лічені місяці до вторгнення.

Довідуємося, що за дванадцять днів до повномасштабної війни Залужний кричав на своїх генералів, що було абсолютно нетипово для зазвичай зваженого і спокійного головкома: симуляції показували, що обрана українськими військовими тактика відбиття російської навали призводить до поразки ЗСУ протягом 20-21 днів.

«Ця країна тримається на наших плечах!» – згадує Долгоновська вислів Залужного, який пролунав тоді, у перший день повномасштабного вторгнення, і який став гаслом війни для неї особисто.

Чи піде Залужний в політику

Співпраця Людмили Долгоновської з Валерієм Залужним закінчилася 1 березня 2023 року її звільненням з посади – авторка дає зрозуміти, що до цього кадрового рішення доклала руку Банкова. Зараз вона працює керівницею служби президента American University Kyiv.

Власне, хронологічно виклад подій у книзі теж завершується приблизно цією датою. Тому у книзі немає згадок про події, які сталися після цієї дати, – ані про минулорічний наступ ЗСУ, який чимало експертів вважають невдалим, ані про обставини зняття Залужного з посади головкома у лютому цього року, ані про плани генерала на майбутнє.

У час, коли авторка дописувала чорновик, розмови про дипломатичну кар’єру Залужного, ймовірно, ще не велися. Однак активними були чутки та спекуляції про можливі політичні плани генерала. Цього стосується ще один, останній фрагмент книги:

«Один із дуже відомих американських генералів у відставці почав розмову з головнокомандувачем з розповіді про Улліса Ґранта – успішного й популярного головнокомандувача часів Громадянської війни в США. Якось президент Ендрю Джонсон запитав його, чи не планує він скласти йому конкуренцію на наступних виборах? Ґрант вдав тупого вояку-алкоголіка, таким чином знявши напругу. А за кілька років став президентом США. Що цікаво, як очільник держави Ґрант був не менш успішним, ніж на чолі війська. Його двічі обирали на найвищу посаду, і лише через те, що за Конституцією не можна було переобиратися втретє, він більше не балотувався. Валерій Федорович щиро розсміявся з цієї історії», – читаємо ми в книзі.

Уже сьогодні Долгоновська каже, що з самого початку не ставила за мету моделювати майбутнє Залужного. На її думку, особисті якості генерала, а перш за все здатність навчатися новому протягом усього життя, дають йому можливість стати успішним на будь-якій посаді і у будь-якій сфері. Але це вже, очевидно, описуватимуть автори наступних книг про Валерія Залужного.