Місто Прип’ять – це одне з 13 найбільш радіоактивних місць на Землі. Всі вони є наслідки людської діяльності, від випробувань ядерної зброї та промислових аварій.
Високорадіоактивні зони можуть мати серйозні наслідки для здоров’я тих, хто наближається до них. Сайт metro.co.uk зібрав найбільш радіоактивніші місця на Землі без особливого порядку.
Чорнобильська атомна електростанція (Прип'ять, Україна)
У квітні 1986 року сталася одна з найстрашніших ядерних аварій в історії. Під час нічного тесту безпеки на заводі, який мав імітувати збій електроживлення на станції, відбувся потужний паровий вибух та пожежа графіту на відкритому повітрі. Вогонь підняв стовпи радіоактивних матеріалів високо в атмосферу, піддавши впливу опадів понад п’ять мільйонів людей лише в колишньому СРСР.
АЕС Фукусіма Дайні (Японія)
У 2011 році катастрофа на атомній електростанції "Фукусіма-Дайні" призвела до витоку радіоактивного матеріалу з трьох реакторів станції та витоку забруднених стічних вод у Тихий океан.
Місто Фукусіма постраждало від землетрусу магнітудою 9,1, який спричинив цунамі, і наявні засоби безпеки електростанції були перевантажені. Станції вдалося пережити перший землетрус, але цунамі, що виникло в результаті, було більш ніж вдвічі сильнішим, ніж могла витримати станція. Це призвело до виходу з ладу помп забортної води на заводі, які були розроблені, щоб охолоджувати реактори під час зупинки. Завод довелося закрити, але величезна кількість радіоактивних відходів все одно вилилася в навколишнє середовище. Вважається, що для повного виведення електростанції з експлуатації знадобиться приблизно чотири десятиліття.
Хенфорд (Вашингтон, США)
Зараз це місце є одним із найбільш радіоактивних місць у світі, оскільки тут було вироблено близько 74 тонн плутонію для ядерної зброї США.
Заснований у 1943 році, він використовувався під час холодної війни та був одним з основних об’єктів США з виробництва плутонію для виготовлення ядерної зброї. Загальновідомо, що він був частиною створення першої атомної бомби.
Хенфорд виробляв майже дві третини плутонію, який використовувався в запасах ядерної зброї США, оскільки там було виготовлено близько 60 000 одиниць ядерної зброї, включаючи бомбу, скинуту на Нагасакі в 1945 році.
Зараз майданчик виведено з експлуатації, але на ньому все ще зберігається близько 60% високоактивних радіоактивних відходів (за обсягом), і наразі ним керує Міністерство енергетики США. Переважна більшість відходів виробництва була похована під землею, але значні площі ґрунтових вод відтоді були забруднені.
Випробувальний полігон (Семипалатинськ, Казахстан)
Семипалатинський випробувальний полігон, який Радянський Союз використовував для випробування ядерної зброї, і за оцінками, загалом між 1949 і 1989 роками там було скинуто близько 456 бомб.
Повний вплив випробувань став очевидним лише тоді, коли він закрився в 1991 році, оскільки Радянський Союз так і не розкрив, що передбачало їхні випробування. Загальна думка полягає в тому, що близько 200 000 місцевих жителів постраждали, оскільки у багатьох розвинулися різні види раку. У 2010 році в статті BBC повідомлялося, що кожна 20 дитина народжується з генетичними дефектами.
Майлуу-Суу (Киргизстан)
Під землею в Майлуу-Суу в Киргизстані лежить багате джерело урану. Під час холодної війни Радянський Союз видобував велику кількість уранової руди, і сильно забруднені відходи видобутку були поховані навколо розкопаних ділянок, але значні обсяги також залишалися над землею. Тобто відходи також потрапили в річку, і наслідки все ще тривають. Проте з моменту розпаду Радянського Союзу в 1991 році місцеві жителі кажуть, що моніторинг і обслуговування сміттєзвалищ практично не проводилися.
Близько 10 000 метричних тонн радіоактивного урану було вироблено між 1946 і 1967 роками, що стало паливом для перших у Радянському Союзі ядерної зброї та атомних енергетичних установок.
Сибірський хімічний комбінат, Томськ-7 (Сіверськ, Росія)
Ще за часів Радянського Союзу один радіохімічний завод Сибірського хімічного комбінату, званий "таємним містом" Томськ-7, тепер відомий як Сіверськ, мав кілька ядерних установок для виробництва плутонію та урану. Місто було закрите, і в цьому районі могли жити лише робітники заводу та їхні родини. Але в 1993 році робітники спричинили масштабну аварію, яка викинула радіоактивний газ, уран і плутоній у навколишнє середовище на відстань 28 км, і вважається, що 177 000 людей постраждали.
Після розпаду Союзу в 1991 році на місці припинилося виробництво плутонію та високозбагаченого урану, і тепер воно є основним місцем для зберігання та поводження зі збройовими ядерними матеріалами.
Селлафілд (Камбрія, Великобританія)
Під час холодної війни Селлафілд виробляв збройовий ядерний матеріал для британської програми ядерної зброї. Відтоді це була перша у світі комерційна атомна електростанція, яка використовувалася для виробництва електроенергії, але цю частину об’єкта з того часу вивели з експлуатації та зараз демонтують.
Однак завод досі викидає забруднені відходи в Ірландське море. Проте за даними Агентства з охорони навколишнього середовища (EPA), радіаційний вплив від штучної радіоактивності в Ірландському морі дуже низький порівняно з природною радіоактивністю в навколишньому середовищі.
Сомалійське узбережжя, Сомалі
Береги Сомалі стали звалищем великої кількості ядерних і небезпечних відходів. Програма ООН з навколишнього середовища вважає, що іржаві бочки з відходами, викинуті на берегову лінію Сомалі під час цунамі 2004 року, були викинуті ще в 1990-х роках.
За оцінками, на їх береги могло бути викинуто не менше 600 барелів токсичних і ядерних відходів, що означає, що в майбутньому може назрівати екологічна катастрофа.
Карунагаппаллі (штат Керала, Індія)
Прибережне місто Карунагаппаллі в штаті Керала, Індія, відоме високим радіаційним фоном від фосфатного мінералу монациту в його ґрунті, який містить торій. Торій є природним, слабко радіоактивним металом. Дослідники не виявили вищого рівня захворюваності на рак серед місцевих жителів у цьому районі, але деякі звіти виявили вищий рівень радіації на людину.
BOMARC Site RW-01, авіабаза McGuire (Нью-Джерсі, США)
Агентство з охорони навколишнього середовища США визнало відгороджену прибудову до бази ВПС Макгуайр сильно забрудненою. У червні 1960 року пожежа знищила ракету з ядерною боєголовкою, яка викинула в навколишнє середовище радіоактивний плутоній, тоді як тепло від пожежі та заходи з гасіння пожежі призвели до розсіювання плутонію по території.
Черч Рок Урановий млин (Нью-Мексико, США)
У 1979 році внаслідок великого розливу тисячі тонн твердих радіоактивних відходів заводу та галони кислого розчину потрапили в річку Пуерко. Опади поширилися на 130 км і досягли аж до округу Навахо в Арізоні. Є інформація, що місцеві жителі, які користувалися річкою, постраждали від наслідків радіаційного опромінення, включаючи деякі серйозні інфекції, які призвели до ампутацій, а стада овець і великої рогатої худоби загинули, випивши забруднену воду.
Киштимська катастрофа (Маяк, Росія)
У 1957 році на надсекретній атомній станції "Маяк" у Радянському Союзі сталася масштабна ядерна аварія, яка стала однією з найстрашніших ядерних аварій у світі на той час, відома як Киштимський інцидент.
Аварія, коли в результаті вибуху було викинуто понад 80 тонн радіоактивних відходів, поширила велику кількість ядерного матеріалу на площу понад 52 000 квадратних кілометрів (20 000 квадратних миль), де проживало щонайменше 270 000 людей.
Близько 10 000 людей були евакуйовані, а відходи з заводу також були скинуті в околицях і в озеро Карачай.
Інцидент у Гоянії (Гояс, Бразилія)
У 1987 році в Інститут променевої терапії Гояно в Гоянії, Гояс, Бразилія, злодії вкрали з покинутої медичної клініки пристрій телетерапії, що містив цезій-137.
Потім вони відкрили машину, вийняли свинцеву капсулу, що містила цезій, і неусвідомлено поширили радіоактивний матеріал на велику територію.
Внаслідок інциденту було підтверджено загибель чотирьох людей, а близько 250 осіб отримали значне радіоактивне зараження. Під час очищення з кількох ділянок довелося зняти верхній шар ґрунту, а будинки знести. Усі предмети, що знаходились у цих будинках, у тому числі особисте майно, вилучено та спалено.
Нагадаємо, що попри потужність вибухів в Хіросімі та в Нагасакі зараз живуть люди. Натомість навколо ЧАЕС досі існує зона відчуження, де небезпечно знаходитися тривалий час. І справа тут не у тому, скільки часу минуло чи в трудолюбивості японців. Вагому роль відіграє не стільки сам вибух, як його наслідки: тобто кількість радіації, що була вивільнена під час вибухів
Раніше OBOZ.UA розповідав, що у Чорнобилі знайшли жаб, які мутували, щоб захиститися від радіації.
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!