Обстріл Львова і сльози в прямому етері польського телебачення

Ні, не думайте, що я плакса якась. За ту енну кількість виходів в польські етери, що їх мала з лютого 2022 року і донині, на сльози зривалася лише кілька разів. Але кажуть, що у свій день народження людина дуже вразлива. Цього року мій день до всього почався гучно та ще й з прильотів зовсім поруч.

А так хотілося «витягти» голову з новин. Я навіть взяла відпустку на цей час. Не те, щоб десь спеціально їхати відпочивати, бо й не до відпочинку, а щоб мати законну підставу не моніторити новинні стрічки. «Людина планує, мск#ль руйнує» — ось так мала б звучати ця приказка. Учора Полтава, сьогодні Львів.

Уже після перших вибухів я зрозуміла, що й сьогодні (4 вересня, — ДМ) буду виходити в польські етери. Спакувала свій нехитрий «набір блогера», який мені і за штатив, і за світло, кинула в сумку навушники і акумулятор, і поїхала на масаж. «А я думала, що ви після такого тяжкого ранку не прийдете», — сказала масажистка, яка виявилася родом із Полтавщини. «День, відчуваю, буде теж нелегкий. Як і вчорашній, у принципі», — відповіла їй я.

А далі поїхала під той самий будинок, де, як з'ясувалося, загинуло під час сьогоднішньої атаки найбільше людей. Красива старовинна будівля. На красивій старовинній вулиці. Не раз проходила повз. І не раз ловила себе на думці «от би тут жити»…Але сусідня країна-терорист залишила в цьому будинку дуже мало життя…

Польська телеведуча наостанок нашої розмови запитала, чого б я побажала собі у свій день народження. І тут, замість слів, мені покотилися сльози. Ледве-ледве зібралася докупи, аби тремтячим голосом сказати про те, чого нині бажали в кожному повідомленні мені ви — що хочу, аби закінчилася ця війна, аби не гинули діти, аби повернулися до своїх рідних цілими і неушкодженими ті, хто зараз боронить нашу країну, і аби наша Україна була!

Дякую, друзі, за всі сьогоднішні привітання! Вони гріли і не давали розкиснути. І так, хай би все було, як ви написали чи переказали усно! А за відеоспогад про те, як я провела свій 42-ий день народження дякую @Ihor Krut

Леся Вакулюк, журналістка «Еспресо», телеведуча

Текст публікується з дозволу авторки, оригінал за посиланням