Що відомо про нового прем’єра Франції і його позицію щодо України

Через приблизно 60 днів після парламентських виборів, на яких багато хто чекав тріумфальної перемоги ультраправих, президент Франції Емманюель Макрон нарешті призначив прем’єра.

Ним не став ані представник ультраправих, які прийшли до фінішу лише третіми, ані представник блоку лівих, який отримав найбільше голосів.

Прем’єром став 73-річний Мішель Барньє, якого за межами Франції знають передусім як перемовника ЄС щодо Brexit.

У своїй країні, втім, він має набагато глибший політичний спадок.

Про те, що це призначення означає для Франції і України, а також що новий прем’єр говорив про нашу державу, читайте в статті журналістки "Європейської правди" Марії Ємець Від "діалогу з Путіним" до допомоги Макрону: розповідаємо про нового прем’єра Франції Мішеля Барньє.

Далі – стислий її виклад.

Барньє вперше став депутатом Національної асамблеї у 1978 році.

Відтоді він побував у ролі депутата і євродепутата, багато разів обіймав посади в уряді, опікуючись у тому числі закордонними та європейськими справами, двічі був єврокомісаром: з внутрішнього ринку та фінансових послуг.

Новий прем’єр Франції завжди належав до класичних правих сил ("Республіканців" та попередніх партій-спадкоємиць політсили де Голля), але не ультраправих.

У 2016 році, коли Британія почала процес виходу з ЄС, Мішеля Барньє призначили головним перемовником Євросоюзу щодо Brexit, і він довів цю роботу до кінця, хоч це й забрало набагато більше часу (фінальна угода була підписана наприкінці 2020 року).

Слід визнати, що затяжна переговорна епопея з Brexit потребувала неабиякого дипломатичного хисту.

Можливо, цей досвід став вирішальним для Макрона фактором вибору прем'єра.

Барньє потрібно буде знайти спільну мову з парламентом, у якому жодна політсила не має більшості, але серед найчисельніших груп – крайні праві та крайні ліві, політичні опоненти Макрона.

Мішель Барньє на попередніх посадах не опікувався Україною і лише дотично перетинався з "українськими" питаннями, зазвичай повторюючи офіційну позицію того органу, який він представляв.

Коли політик пішов з посад у владі Франції та ЄС і не був скутий якимись зобов’язаннями перед урядом або Єврокомісією, від нього пролунало найбільше заяв, пов’язаних з Україною та Росією.

За лічені дні до повномасштабного вторгнення, вже після визнання Путіним "незалежності" окупованих територій ОРДЛО, він виступав за активніший діалог з Росією, казав, що діалог західних лідерів із Путіним "мав би початися раніше", та що "переговорам потрібно давати шанс до останнього".

А ще він тоді підтримав ідею про скликання конференції щодо безпеки на європейському континенті за участі Росії.

Але це був "Барньє мирного часу".

У 2024 році від нього подібної риторики вже не звучить.

А натомість він розповідав журналістам, що говорив про західну підтримку для України на зустрічі з прем’єром Норвегії.

Крім того, він виступає за більшу готовність Європи до самостійної оборони, щоби не залежати від того, хто стане наступним президентом США.

Неофіційно вже повідомляють, що соціалісти та комуністи збираються голосувати проти уряду Барньє.

А от праворадикали виявилися значно менш різкими у заявах.

Схема призначення прем’єра у Франції принципово відрізняється від української.

Президент призначає очільника уряду самостійно і не потребує згоди парламенту для цього, також саме президент за пропозицією прем’єра призначає склад уряду або звільняє міністрів.

Але думка парламенту має вагу.

Національна асамблея може змусити прем’єра подати у відставку, висловивши йому недовіру або відхиливши програму уряду або так звану "загальну декларацію щодо політики уряду".

Та, схоже, Макрон після двох тижнів консультацій переконаний, що його опонентам не вистачить голосів для блокування призначення уряду.

Докладніше – в матеріалі Марії Ємець Від "діалогу з Путіним" до допомоги Макрону: розповідаємо про нового прем’єра Франції Мішеля Барньє.