Жахлива історія з побиттям і приниженням військового у Смілі є дуже показовою, попереджає громадський діяч та колишній військовослужбовець Юрій Гудименко. Коли військові не бачать свого захисту з боку влади, вони беруть цю функцію до своїх рук…
Жахлива історія з побиттям і приниженням військового у Смілі є дуже показовою. Але не тільки тим, що на військового напали, — врешті решт, в країні десятки мільйонів людей і серед них, як і всюди, є свій відсоток покидьків і тварин в людській подобі.
Показова вона насамперед тим, що поліції було по…бать, а не по…бать було іншим військовим, які почали збирати гроші на премію тому, хто в будь-який спосіб накаже утирка. І це вже не перший випадок. І не останній.
Коли військові та ветерани відчувають, що їм ніхто не допоможе, вони кооперуються. І ні…уя тут дивного немає, бо армія і є велика кооперація родів сил, підрозділів, окремих груп. І зараз все йде до того, що військові дедалі частіше намагатимуться наводити порядок власними силами — десь замість поліції, десь замість влади, десь замість СБУ.
Тому що це працюватиме завжди, на відміну від тієї ж самої поліції, яка "на низах", як правило, підтримує військових, а от багатьом поліцейським майорам, полковникам і так далі набагато комфортніше мати справу з бандитами, з якими можна і в сауні жопу погріти, і завод попилити на долях. А військові — так а шо військові, з ними завод попиляти важко, вони не розуміють таких простих речей.
Якщо ви хотіли знати, що таке криза справедливості, накладена на корупцію і некомпетентність державного апарату — ось воно. Має саме такий вигляд. І чим закінчиться, здогадатися неважко. Хлопці прийдуть і порядок наведуть, тільки буде це так, що Данія здригнеться.
Ще є шанс виправити ситуацію. Але я не бачу, щоб комусь це було потрібно.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Важливо Побиття військового у Смілі: чи відчуває криміналітет безкарність під час війни в Україні?