Щось змушує віслюків у Долині Смерті помирати повільно і болісно: люди теж у небезпеці

Національний парк Долина Смерті сумнозвісний в усьому світі — щорічно тут фіксують екстремально високі температури, а у 2021 році температура і зовсім піднялася до рекордних 56,7 градуса за Цельсієм. У таких екстремальних умовах складно вціліти будь-якій живій істоті, але спека — далеко не єдина небезпека в парку, пише IFLScience.

Щонайменше 11 ослів, завезених сюди під час Золотої лихоманки 19 століття, були знайдені мертвими в Національному парку Долина Смерті. Попри те, що парк зазнав нищівних температур найспекотнішого літа за всю історію спостережень, вчені зовсім не вважають, що екстремальна спека стала причиною загибелі тварин.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Наразі розслідуванням смертей тварин займається Служба національних парків (NPS). За словами суперінтенданта Майка Рейнольдса, найімовірнішим "убивцею" віслюків, які вважаються в парку інвазивним видом, стало цвітіння токсичних водоростей.

Розсадником токсичних водоростей стало джерело Оулс-Хоул — водойма в Долині Смерті зі стоячою водою, що надає найкращі умови для росту водоростей і ціанобактерій. Цей процес відбувається особливо бурхливо після спекотного літа — в результаті величезна кількість мікроорганізмів виділяють токсини, небезпечні для життя тварин.

Біля джерела Оулс-Хоул був встановлений знак, який попереджає туристів про те, що вода небезпечна для вживання і навіть дотику тварин і людей. Крім того, мандрівників попередили про те, що їм і їхнім домашнім тваринам слід уникати дотиків до мертвих тіл ослів. Наразі дослідники також працюють над тим, щоб вивести ослів з Долини Смерті — це допоможе захистити тварин від загибелі.

Зазначимо, що віслюки в Долині Смерті є інвазивним видом. Вони далекі нащадки африканського дикого віслюка (Equua asinus) з Північної Африки та Аравійського півострова. Сьогодні в парку мешкає близько 4000 особин, чиї предки були завезені сюди та випущені шахтарями під час Золотої лихоманки.

Дослідники зазначають, що інвазивні осли можуть становити проблему для місцевої екосистеми. Річ у тім, що вони поглинають величезну кількість рослинності, яка і так велика рідкість у пустельному середовищі. Це призводить до обмеження кількості їжі, доступної місцевим тваринам, наприклад, товстошкірим баранам, пустельним черепахам, а також птахам, які харчуються насінням. Крім того, віслюки вельми агресивні в захисті своєї території, внаслідок чого інші тварини Долини Смерті просто не можуть дістатися і без того мізерних джерел води.

Останні десятиліття вчені активно докладають зусиль для боротьби з інвазивними видами, влаштовуючи облави на тварин. Утім, через брак коштів ці програми виявилися провальними, а популяція інвазивних ослів у Долині Смерті все ще залишається великою. На щастя для місцевої екосистеми, дослідження 2022 року показало, що пуми на південному заході національного парку полюють на ослів, унаслідок чого вже сформувався міцний екологічний зв'язок.

Раніше Фокус писав про те, що вчені виміряли глибину озера, якого в Долині Смерті бути не повинно.