Під жорстким табу радянської влади: чому в СРСР діти любили жувальну гумку

У часи Радянського Союзу було чимало заборон, серед яких жуйка, але мало хто знає через що на неї наклали табу попри велику любов дітей.

Яскравість і прояв молодіжної культури не цінувалися радянською владою, тому жуйка, була серед тих продуктів, які попадали під заборону. Попри це у СРСР діти дуже любили жувальну гумку.

Про це розповів блогер Максим Мирович. 10 березня 1975 року після хокейного матчу між юніорською збірною СРСР та канадською командою "Беррі Кап" у Палаці спорту в Сокольниках виникла тиснява, що призвела до загибелі 21 особи. Тринадцятеро з них були молодшими 16 років, а ще 25 людей отримали травми.

Компанія Wrigley, яка спонсорувала "Беррі Кап", після матчу організувала роздачу жувальних гумок, що було частиною рекламної акції. Канадські гравці почали розкидати пластинки жуйки. Діти, які не бачили раніше таких смаколиків, кинулися їх збирати, що спричинило неконтрольовану тисняву.

Можливо, трагедії вдалося б уникнути, якби адміністрація Палацу спорту не віддала наказ вимкнути світло та закрити вихід, щоб уникнути витоку світлин про збори жувальної гумки в західні медіа. У темряві люди стали падати і тиснути один одного.

Радянська преса, традиційно не розголошувала інформацію про цей інцидент, але на рівні чуток нещасний випадок активно обговорювався у Москві. Зрештою, після цієї трагедії, на тлі підготовки до Олімпіади-1980, радянська влада вирішила розпочати власне виробництво жувальної гумки.

У 1976-1977 роках у Бійську, Єревані, Ростові-на-Дону, Таллінні та інших містах були запущені лінії з випуску жуйки. Лише у 90-х, перед розпадом Радянського Союзу, у продажу з'явилися імпортні жувальні гумки: Donald, Turbo, Tipi-Tip, Final, Lazer, які містили кольорові "фантики" в комплекті.

Інші новини, що можуть вас зацікавити: