Під найбільшим вулканом Сонячної системи розташовується басейн магми: можливе виверження

Величезний шлейф магми завширшки близько 1600 кілометрів піднімається під вулканічним регіоном Тарсіс на Марсі. Колись він може спровокувати виверження гори Олімп – найбільшого вулкана Сонячної системи, повідомляє Space.com.

Висота Олімпу становить 21,9 кілометра, він піднімається настільки високо, що його кальдера випирає з атмосфери Марса в космос. Поруч із ним знаходяться ще три великі вулкани в регіоні Тарсис: гора Аскірійська, гора Арсія та гора Павліна. Всі ці вулкани були недіючими протягом останніх мільйонів років. Але нове дослідження показало, що це може змінитися.

"На Марсі все ще можуть відбуватися активні рухи, які впливають на його поверхню і, можливо, створюють нові вулканічні утворення", - сказав у своїй заяві Барт Рут, доцент Делфтського технічного університету в Нідерландах.

Чотири вулкани розташовані на височині Тарсіс, гігантському виступі на Марсі, який простягається на п'ять тисяч кілометрів і височить на сім кілометрів над околицями, не враховуючи висоти вулканів на ньому.

Ретельно вивчаючи найменші зміни в орбітах кількох апаратів, що обертаються навколо Червоної планети: Mars Express, Mars Reconnaissance Orbiter та ExoMars Trace Gas Orbiter, Рут та його колеги змогли скласти карту гравітаційного поля Марса. Вони виявили області, де гравітація була слабшою чи сильнішою.

У поєднанні із сейсмічними вимірами товщини та гнучкості кори планети, мантії та глибоких надр, зробленими місією NASA Mars InSight, нові результати розкривають складність розподілу маси всередині Марсу. Його внутрішні частини не розділені на шари, як цибулина, а відрізняються набагато складнішою структурою з різними аномаліями густини.

Команда Рута виявила, що під регіоном Тарсіс розташовується широка область слабшої гравітації, пов'язана з областю з нижчою щільністю шириною 1750 кілометрів, розташованою на глибині 1100 кілометрів. На думку вчених, це величезний мантійний шлейф, який повільно піднімається з надр планети і, ймовірно, одного разу «оживить» вулкани Тарсіс.

Але це не єдина дивина, яку команді Рута вдалося виявити на гравітаційній карті. Вони також знайшли 20 загадкових підземних структур різних розмірів, включаючи одну, яка нагадує собаку, під північною півкулею Марса. Тут колись розташовувався океан. На відміну від регіону Тарсіс, ці області щільніше оточуючих і мають сильне гравітаційне тяжіння. Побачити ці структури лежить на поверхні Червоної планети не можна, вони поховані глибоко під осадовими породами.

«Ці щільні структури можуть мати вулканічне походження або бути щільним матеріалом, що з'явився внаслідок давніх ударів. Здається, на поверхні немає жодних слідів. Однак завдяки даним гравітації ми маємо привабливий погляд на більш давню історію північної півкулі Марса», - заявив Рут.

Раніше вчені заявили про те, що давно втрачений супутник може пояснити, чому Марс відрізняється від інших кам'янистих планет Сонячної системи.