Історія далекобійниці із Закарпаття: втратити близьку людину в рейсі і там же знайти кохання

Дім для цієї тендітної молодої дівчини – кабіна її фури, в якій вона живе майже 364 дні на рік. Тут і кухня, і спальня, і гардероб, робоче місце і навіть маленький салон краси.

З кабінету косметолога – в курну фуру

Про свій вибір – змінити чистий затишний кабінет косметолога на багатотонний курний далекобій, дівчина не шкодує. Хоча зізнається: колись і уявити не могла, що її життя піде зовсім не за намальованим нею сценарієм. Втрутився випадок: і трагічний, і щасливий.

Після школи Анеліна відучилася на фельдшера, хоча мріяла про інше: стати косметологом. Але на мрію потрібні були гроші – навчання не безкоштовне. У сім'ї працював один тато – далекобійником, на знос, намагаючись гідно забезпечити трьох дочок, дружину та бабусю. Глава сім'ї не нарікав, обіцяв сплатити за навчання... Але дочка вперлася: зароблю сама. І поїхала до Чехії.

Добігав кінця 2019 рік, коронавірус закривав кордони країн один за одним. Незабаром дістався й України та сусідніх країн. Анеліна якраз мала вступати до вишу. Зароблених грошей у Чехії мало вистачити і на навчання у київському виші, і на оренду квартири. Додому планувала повернутися у квітні, на Великдень. Але тато наказав повертатись раніше.

- Моє останнє голосове повідомлення йому: «Добре, я приїду додому у березні, тільки не кажи нікому – хай стане сюрпризом», - згадує у розмові з Коротко про Анеліна Попфалуші. – А 29 березня нам зателефонували та сказали, що тато помер у рейсі в Австрії. Серцевий напад.

Про навчання довелося забути – усі гроші пішли на життя, адже батько був єдиним годувальником.

– Щоб доставити тіло з Австрії, потрібно було 40 тисяч євро, якщо прах – 10 тисяч євро, – продовжує Анеліна. – Прах? Ми такого й допустити не могли. Половину суми виділила фірма - тато був хорошим співробітником, ще половину зібрали за лічені дні його друзі та знайомі.

Керувати фурою простіше, ніж легковиком

Життя Анеліни різко змінилося. З дитинства була татовою донькою – всі літні канікули проводила з батьком у рейсах. Хоча про те, що сама сяде за "бублик", навіть не думала. І знову втрутився випадок.

- Перед смертю тато в Австрії зустрічався з моїм шкільним товаришем, Ванею, – він теж працював далекобійником, – розповідає дівчина. – Передав йому посилку для нас. Ваня з дитинства марив фурами, малював їх на уроках, на дівчат навіть ніколи не дивився - тільки хури. Він приїхав уже після смерті тата, за місяць. Ще за місяць запропонував сходити "на каву".

Анеліна згадує: ця зустріч трохи допомогла їй розвіяти смуток. Поділитися болем не було з ким. Працюючи в Чехії прибиральницею по 12-15 годин без вихідних, про особисте життя не згадувала – цілі були інші. З мамою розуміння немає... І вона виплеснула свій біль Вані...

- Мені було приємно з ним спілкуватися, це був важкий час для мене, - згадує Анеліна. – А коли мені виповнилося 20 років, вже будучи в Чехії, отримала на день народження букет квітів із запискою «Від Вані». Ломала голову: що за Ваня?! Вирішила, що моя чеська подружка Іванка. А ввечері прийшла смс: «Сподобалися квіти?». Від Вані.

Будучи дочкою та подругою далекобійника, Анеліна і сама почала придивлятися до багатотонних монстрів. Зараз запевняє: сідати за кермо легковика їй страшніше, ніж у фурі.

– На фурі куди легше – легковик їде дуже швидко, а фура більше 90 км не розганяється, – пояснює дівчина. - У легковику не такий гарний огляд, а тут ти бачиш усе зверху. Фура безпечна, сама тримає дистанцію, постійно їде на тій швидкості, що ти виставив. Бачить пробку – одразу гальмує. Виходиш за обмежувальні лінії – пищить. Якщо слабо тримаєш кермо, виляєш - попереджає, що тобі треба зробити паузу і відпочити. Якщо раптом заснеш – сама гальмує. Так усе влаштовано у нових машинах.

Коштує така розумна махіна без причепа - 130 тис. євро. Причіп - ще 30 тис. євро. Восьмирічний далекобій з причепом можна купити вдвічі дешевше.

Весіллю завадила війна

Вже перед Новим 2022 роком дівчину взяли на роботу до словацької фірми, де працював Ваня. Їздити хотіли в одному екіпажі, тим паче справа стрімко йшла до весілля.

– На березень 2022 року у нас вже було заплановане весілля. 22 лютого внесли останню заставу. І тут – війна… – ділиться Анеліна.

Довелося відкласти. Пара поки що так і не розписалася – у Європі черги на реєстрацію на рік. А от у церкві одружилися. Для них цього достатньо.

- Заставу за банкет ми не забирали - нехай лежить до гендер-паті, - посміхається Анеліна.

Медовий місяць провели "на далекобої" з вихідними в Монако, Барселоні, Римі, Венеції, Лісабоні, Будапешті – звучить не так вже й погано.

– Найбільше мені подобається Лісабон – там океан, – зазначає наша співрозмовниця. - І там тепло, як і в Італії, Іспанії. Я не люблю Німеччину, Данію, Голландію, Бельгію, Австрію… Там немає повноцінних умов для далекобійників. У Німеччині за душ треба заплатити три євро, туалет – євро. За день набирається чимало... У Голландії на кожній заправці відкрутили крани - далекобійникам навіть води не можна набрати. В інших країнах Європи все безкоштовно.

З мінусів буднів далекобійників – нічна робота та зимові рейси. Хоча і без того, і без іншого не буває.

- Взимку вискакуєш з душу і мчиш у кабіну за мінусової температури, миєш посуд - губка до мисок примерзає, - описує дівчина. – Але виходу нема. Працюємо майже без вихідних, адже є мрія: повертатись до України вже у свою квартиру.

Заробляють «європейські» далекобійники вдвічі більше за українських: 2800-3000 євро проти 1200-1500 у нас. І графік набагато легший.

- Мій тато раніше працював нон-стоп, а ми працюємо 9-10 годин на день – більше не можна, – каже дівчина. – Все записує бортовий комп'ютер, і якщо поліція побачить, що в тебе переробка – водієві випишуть великий штраф.

Працюючи в тандемі з чоловіком, пара накатує 22 тисячі кілометрів на місяць. Якщо водій один – більше 15-16 не виходить. Зарплата залежить від кілометражу.

Бракує тільки духовки

Для виходу між люди в кабіні далекобою у Анеліни завжди лежить комплект парадного одягу: є і сукні, і каблуки. Хоча більшість часу, звісно, ​​у спортивному. Готують у мультиварці або на газовому балоні. Душ, прання – на заправках. Українським далекобійникам про таке доводиться лише мріяти.

- Весь час, що ми одружені, спимо «валетом» на ліжку в кабіні, тому я навіть не уявляю, як ми спатимемо вдома на двоспальному ліжку, - ділиться дівчина.

Єдине, чого не вистачає, – це духовки. Анеліна обожнює пекти, як кажуть на Закарпатті, «тіста» – торти.

У Європі дівчатам-дальнобійникам рідко дивуються. Хоча був випадок, коли група німецьких туристів оточила Анеліну, витріщивши очі - як, дівчина на далекобої?!

- Було неприємно, ніби я звірятко в зоопарку, - згадує Анеліна. - Але гірше, коли в далекобій намагаються пробратися неадекватні люди - від таких ми двічі тікали, ледве застрибнувши в кабіну і навіть не встигнувши зачинити двері. Одна компанія розгромила заправку в Іспанії і кинулася до нас, інші в Римі виринули вночі з кущів, поки я вмивалася. Ледве винесли ноги. Раніше думали, що в Європі безпечно і навіть кабіну не закривали, тепер завжди закриваємо.

Після повернення в Україну молоде подружжя сконцентрується вже на своїй транспортній фірмі – вона вже працює, є чотири дальнобої, на яких їздять чотири водії. А поки що вони ще подорожують Європою: треба заробити на своє гніздечко.