Альпініст, що чекав на смерть, розповів, як "синдром третьої людини" врятував йому життя

Цей синдром часто виникає в ситуаціях, що загрожують життю.

Альпініст згадав про свій досвід "синдрому третьої людини" після того, як пережив майже смертельне падіння під час лавини.

Про це пише LADbible.

Навесні 1983 року доктор Джим Севіньї здійснював сходження зі своїм другом Річардом Вітміром, коли вони зійшли з маршруту в канадських Скелястих горах і впали з висоти 600 метрів.

Севіньї знепритомнів, а коли прокинувся, то виявив, що його напарник загинув.

Хоча він був живий, Севіньї був не в кращому становищі, оскільки отримав численні переломи кісток і внутрішні травми. "Я знав, що мої шанси вижити дуже малі", - пригадав він. "Фактично, я просто ліг, знаючи, що смерть вже близько, і так буде легше".

На щастя, поруч був "хтось", хто допоміг йому вийти з цієї ситуації.

Що таке "синдром третьої людини"

Синдром третьої людини, вперше описаний у книжці сера Ернеста Шеклтона "На південь" 1919 року – це явище, яке, як кажуть, виникає, коли хтось перебуває у критичному або небезпечному для життя моменті.

За словами тих, хто пережив його, присутність "третьої людини" проявляється у вигляді людини, яка перебуває поруч, щоб дати вам пораду, розраду або навіть допомогти вибратися з небезпечної для життя ситуації.

До кінця не зрозуміло, чому люди відчувають синдром третьої людини: одні стверджують, що це реакція організму на ситуацію екстремального стресу або смертельної небезпеки, а інші вважають, що це духовний наставник або ангел-охоронець.

Згадуючи свій досвід синдрому третьої людини, Севіньї пояснив, що він почув голос через своє праве плече, який сказав йому: "Ні, ти повинен спробувати, ти не можеш померти". Потім він пояснив, як цей голос скеровував його до кінця подорожі, наприклад, "візьми це пальто" або "візьми цю пляшку з водою".

Коли він продовжив свою подорож вниз долиною до безпечного місця, Севіньї назвав присутність "постійним супутником".

"Це був супутник, я ніколи не лякався голосу", - продовжив він, а потім додав, що голос врешті-решт зник після того, як він зміг позначити пару лижників і дістатися безпечного місця.

Севіньї також чітко висловився щодо важливості голосу, додавши: "Я не думаю, що я зміг би зробити те, що зробив, без цієї допомоги".

Пізніше він отримав медичну допомогу, де з'ясувалося, що він зазнав численних травм, серед яких: перелом спини, пошкоджені коліна, перелом руки, рука з пошкодженням нерва, зламана лопатка, тріщини в ребрах, вибиті зуби, зламаний ніс, а також внутрішня кровотеча.