"Зонт", "зонтик" чи "парасолю": що візьмете із собою на прогулянку під дощем

Цей аксесуар є необхідною річчю у дощову та сонячну погоду. А ще – це модний атрибут з різноманітним дизайном, який допомагає довершити стильний образ жінки чи чоловіка. Тож спробуємо з'ясувати, чи є в українській мові слово "зонт" чи "зонтик", яке ми часто вживаємо у своєму мовленні, разом з Освіта 24. У пошуках роз'яснень звернемося до Словника української мови (далі – СУМ) у 20 томах. Ця енциклопедія дасть нам відповіді та роз'яснення.

То чи правильно говорити "зонт"

Розглянемо походження слова "парасоля" чи "парасолька". Воно в українську мову перейшло з польської, а та запозичила його з французької parasol – "сонячна парасолька". Але оригінальна назва походить взагалі з італійської parasole – від слів parare "захищати" + sole "сонце".

СУМ для слів "зонт" і "зонтик" визначає форму слова, яка рідко вживається і є розмовною, але не означає ненормативності слововживання. Ними можна послуговуватися в приватній бесіді або дописах на фейсбуці, але в офіційних документах, статтях, які не передбачають розмовного стилю тощо ці слова вживати не варто.

В українській мові прийняте слово "парасоля", можна зустріти зменшувальну форму "парасолька" чи "парасоль". Нумо використовувати його у своєму мовленні!

На прогулянку під дощем з парасолькою?/ Ілюстративне фото

Про що нам розповідає історія та література

Цікаво, що в україномовній літературі можемо зустріти частіше слово "зонтик"

• Зложивши руки за спину і обпершись на високий і товстий з парусини зонтик, він стояв проти халабуди (Панас Мирний);
• Софія Леонівна вскочила в кабінет, вже убрана в дорогу, з зонтиком у руці, така весела, така радісна (І. Нечуй-Левицький);
• Гликерія поспішно, нервово бере з брички килим, який був на сидінні, свою кофту, зонтик, пальто і подає Іванові (В. Винниченко)
• У вільному просторі в кінці класу їх – розчепірених зонтів – зібралася ціла армада. Зонти сушилися (Любко Дереш).

А ось історії відомо, що перші парасолі з'явились чи у Стародавньому Єгипті, чи у Стародавньому Китаї. Вони – як символ влади, статусу та заможності. Це був важкий і дорогий аксесуар, 1,5 метра довжиною і до 2 кілограм ваги, що захищав від сонця фараонів та імператорів.

Такий же символізм парасольок і в Індії, вони були атрибутом почту вельмож – чим вищий статус, тим більше парасоль. Махараджа (володар) мав 13 парасольок, що символізували сонце і розташовані навколо нього 12 знаків зодіаку.

Парасолька є символом тібетського буддизму. У Тибеті важливі кольори – жовті та білі – символ духовної величі. А для світської влади – парасолі з павичевого пір'я.

У Європу парасольки примандрували зі Сходу у Стародавню Грецію та Рим, де стали жіночим аксесуаром, що захищав від сонця Середземномор'я.

А уже у XVII столітті парасольки стали аксесуаром жіночого і чоловічого туалету у Франції й спочатку використовувалася лише як захист від сонця.

Парасолька, як захист від дощу почала використовуватися з XVIIІ століття і поступово ввійшла у побут містян.

А от складна парасолька – це винахід ХХ століття. У 1969 році Бред Філіпс отримав патент США, і з 1970 року компанія Totes почала їх масовий випуск.

Сьогодні, парасолька – це і необхідна річ, і аксесуар, і дизайнерський витвір.