Ми хочемо мати оборонні можливості, як у Ізраїлю, але не хочемо докладати труд, розуміння та вміння торгувати собі вигідніші позиції, як Ізраїль.
Так от, якщо говорити про провал, то тут мова не про математичний показник.
Ну бо в нас теж так вийшло, що спочатку вважався середнім показник збиття у 75% повітряних цілей, а коли Сирський оприлюднив відповідні дані, що середній показник різко упав до 30%.
Категорія «провал» тут має політичне значення, бо сьогодні ввечері по суті поламалась ставка на умовний «ізраїльський прецедент», який намагалось використовати воєнно-політичне керівництво України в спробах залучити східноєвропейські країни НАТО для збиття засобів повітряного напалу рашистів у нашому небі.
Тим більш, що якщо згадувати паралель із «ізраїльським прецедентом», коли попередній удар від Ірану весною 2024 року відбивав не тільки Ізраїль, але й коаліція країн на чолі із США, то там можливо якраз американський флот й був найбільш потужною складовою того протиракетного щита.
Коли ж ми як країна намагаємось залучити східноєвропейські країни НАТО до збиття цілей в нашому небі, то не робимо поправку на те, що вони по зенітно-ракетній складовій явно слабші за нас.
Наприклад, та сама Румунія має в строю усього одну батарею «Петріотів», кілька установок «Хаук», і до недавнього часу тримала на озброєнні навіть С-75, які пам'ятають війну у В'єтнамі, і це власне від них ми вимагаємо, що вони ще й українське небо теж захищали.
Східноєвропейські країни НАТО та Фінляндія у переозброєнні своєї ППО роблять ставку на комплекси саме ізраїльського виробництва.
Це також впливає на архітектуру безпеки навколо України незалежно від того, яку ж репутацію здобудуть засоби протиповітряної оборони ізраїльського виробництва по результатам сьогоднішніх подій.
Ізраїль та Україна не співпадають по номенклатурам до ППО в плані поставок від США, але натомість сильно співпадають по необхідній номенклатурі саме для ведення бойових дій на землі.
І судячи з того, що Ізраїль зараз не має нарікань на можливий дефіцит боєприпасів в контексті кампанії в Лівані, то якраз він має більш виграшне положення у плані торгів із США за допомогу, аніж Україна.
Тим більш, що якщо ВМС США таки залучались до відбиття атаки іранських ракет, то вважайте, що сьогодні за вечір там затрати на рівні «вжух і мінус кілька сотень мільйонів, якщо не один мільярд доларів». А у нашому випадку про такі обсяги допомоги йдеться зазвичай як «подушку» мінімум на пару місяців.
Ескалація конфлікту на Близькому Сході може стати нагодою для Ізраїля наочно прорекламувати свої засоби повітряного нападу, які раніше особливо в інфополі не «світились», але таки вони у них є.