Чотири стійких міфи про даркнет, в які люди вперто продовжують вірити

Нижче редакція Техно 24 розбере чотири міфи про темний куток всесвітньої мережі, які продовжують існувати досі попри те, що вони мають вкрай мало спільного з реальним станом речей.

Користуватися даркнетом незаконно

Всупереч поширеній думці, використання даркнету не є незаконним за своєю суттю. Хоча в новинах або фільмах темна павутина часто асоціюється зі злочинами, такими як торгівля забороненими речовинами чи речами, сама платформа виникла в результаті законного урядового проєкту США.

• У 1990-х роках Військово-морська дослідницька лабораторія США розробила технологію "цибулевої маршрутизації", спрямовану на підвищення безпеки інтернет-комунікацій.
• Згодом ця технологія перетворилася на Tor – програмне забезпечення, яке широко використовується для доступу до так званої темної мережі.
• Хоча Tor дозволяє користувачам здійснювати анонімний перегляд, не вся діяльність у "темній павутині" є злочинною.

Насправді багато активістів і журналістів використовують його, щоб уникнути урядової цензури або захистити свою приватність.

Великі організації, такі як Facebook і ProPublica, навіть мають офіційні веб-сайти в даркнеті, щоб забезпечити глобальний доступ у регіонах з обмежувальними заходами.

У даркнеті легко знайти товари чорного ринку

Багато хто асоціює темну павутину з чорними ринками, особливо через сумнозвісний "Шовковий шлях" – ринок, який діяв до 2013 року. Однак уявлення про те, що нелегальні товари можна знайти на кожному кроці, є оманливим.

Орієнтуватися в даркнеті не так просто, як натрапити на контрабанду. Продавці часто перевіряють потенційних покупців, щоб уникнути зустрічі з правоохоронцями, що ускладнює доступ до нелегальних товарів для випадкових користувачів.

Попри свою репутацію, темна мережа також є домівкою для багатьох законних видів діяльності.

• Журналісти, наприклад, використовують його для обміну конфіденційними файлами з викривачами.
• Завдяки даркнету можна прямо зконтактувати з ЦРУ.
• Також таким чином можна отримати доступ до академічних робіт, які бувають закриті для доступу в звичайній мережі.

Одним з яскравих прикладів є викриття "Панамського архіву", який розкрив широкомасштабну фінансову корупцію за допомогою файлів, якими обмінювалися в даркнеті.

Доступ до даркнету є складним

Ще одним поширеним міфом є те, що доступ до "темної мережі" є складним і вимагає високих технічних навичок. Насправді доступ відносно простий.

Все, що вам потрібно зробити, це завантажити програму. Найкращі мережі анонімності використовують різні програми для доступу:

• Tor: доступ через Tor Browser.
• Invisible Internet Project (I2P): доступ через повнофункціональний I2P-клієнт.
• Hyphanet (раніше Freenet): доступ через одноранговий клієнт Hyphanet.

Після підключення користувачі можуть почати досліджувати приховані веб-сайти, хоча це вимагає активного пошуку, оскільки ці сайти не з'являються у звичайних результатах пошукової системи. Всупереч поширеній думці, не потрібно бути елітним хакером, щоб потрапити в даркнет – достатньо лише кількох кліків на комп'ютері.

Хакери постійно полюють за користувачами даркнету

Багато людей побоюються, що простий вхід в "темну мережу" одразу наражає їх на безпосередній ризик стати мішенню для хакерів. Хоча, безумовно, існують фішингові афери і зловмисники, користувачі, які вживають заходів обережності, наприклад, використовують VPN і уникають підозрілих посилань, можуть значно знизити свої ризики.

Насправді сама мета темного інтернету полягає в тому, щоб ускладнити спостереження за користувачами. Завдяки своїй децентралізованій та анонімній природі, темна мережа забезпечує середовище, в якому інформація вільно поширюється.

Хоча в даркнеті справді може здійснюватися незаконна діяльність, він також слугує платформою для вільного обміну думками та нішевих спільнот, що сягає корінням у часи зародження Інтернету до того, як корпоративний вплив набув значних масштабів.